Обов`язок держави – забезпечити дотримання Декларації прав людини

В Україні з ініціативи Міністерства юстиції України започатковано «Тиждень права», який цього року проводиться з 6 по 11 грудня 2010 року.Мета його – підвищення поваги до права та поширення правової освіти серед населення. Кожен юридичний навчальний заклад чи установа, кожен юрист в цей тиждень ознайомлювали громадськість із суттю своєї роботи, у т. ч. й правоохоронні органи.

Проведені за останній час правоохоронні реформи, а це і прийняття ЗУ «Про судоустрій та статус суд­дів», який вступив у дію з 15 липня 2010 р., З У «Про вищу раду юстиції», обговорення проєкту нового кримінального процессуального кодексу України ставлять нові завдання перед правоохоронними органами саме в частині першочергового забезпечення прав людини і громадянина у всіх сферах діяльності.

Економічні, соціальні та культурні права є одним із двох загальних видів всесвітньо-визнаних прав людини.

Генеральна Асамблея ООН 10 грудня 1948 року прийняла і проголосила Загальну декларацію прав людини.

Декларація складається із преамбули та 30 статей. У преамбулі говориться, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варвар­ських актів, які обурюють совість люд­ства. Створення такого світу, в якому люди матимуть свободу слова і переконань, будуть вільні від страху і злиднів, проголошене як високе прагнення людей.

Згідно зі ст. 1 Декларація проголошує всіх людей вільними та рівними від народження, незалежно від статі, раси, кольору шкіри, політичних чи інших переконань, майнового, соці­ального, національного походження. Кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторка­ність (ст. 3). Ніхто з людей не може перебувати в рабстві, зазнавати тортур, жорсткого поводження, приниження.

Згідно зі ст. 7-11 всі люди рівні перед законом, ніхто не може бути без­під­ставно затриманий, звинувачений у вчинені злочину. Кожна людина має право на прилюдний судовий розгляд її вини з додержанням всіх справедливих вимог. Жодна людина не може вважатися винною до тих пір, поки її вину не буде доведено в законному порядку, шляхом прилюдного судового розгляду.

Ніхто не може зазнавати безпід­ставного втручання в своє особисте життя (недоторканість житла, таємниці кореспонденції, честь, репутацію). Люди мають право вільно обирати місце проживання (країна). Згідно зі ст.15, кожна людина має право на громадянство, на створення сімї, на володіння майном. Люди, які досягли повноліття, мають право укладати шлюб, при добровільній згоді сторін і створювати сім`ю, яка є основним осередком суспільства і має право на захист з боку держави (ст. 12-17).

Кожна людина має право на свободу думки, совісті, віросповідання, має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників (ст. 21). Кожна людина як член суспільст­ва має право на соціальне забезпечення, на вільний вибір роботи. Кожен пра­цюючий має право на справедливу винагороду, яка забезпечує гідне утримання людини та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення (ст. 23).

Люди мають право на відпочинок, право на достатній рівень життя (їжа, одяг, житло, медогляд, соцзабезпечення в разі інвалідності, безробіття, старості, хвороби).

Декларація гарантує кожній людині право на освіту, яка повинна бути безоплатною (початкова і загальна). Початкова освіта повинна бути обов`язковою, а професійна – загальнодоступною (ст. 26). Людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства.

Згідно зі ст. 29 кожна людина має обов`язки перед суспільством, в якому можливий розвиток її особи. При здійснені своїх прав і свобод людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом з метою забезпечення визнання прав та суспільного порядку. Обов`язок кожної держави заохочувати загальне поважання і додержання прав і свобод людини, гарантованих Декларацією.

Щорічно держави-члени організації надсилають Генеральному секретареві ООН доповіді про стан справ у галузі захисту прав людини і заходи, які застосовує держава для усунення порушень у цій сфері. Приємно, що основні положення Декларації ввійшли в статті Конституції Укра­їни 1996 року.

Загальна Декларація прав людини 1948 року включила до свого переліку громадянські, політичні права, а також економічні, соціальні та культурні права.

Однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і законних інтересів осіб у відносинах із державою та її органами є чітка регламентація процедурного аспекту відносин особи і влади. За таких умов державний служ­бовець чи службовець органу місцевого самоврядування діє не свавільно, а керуючись чітко встановленим порядком. Це, по-перше, забезпечує рівність осіб перед законом, адже до всіх однопорядкових справ застосовується однакова процедура, а, по-друге, існування законодавчо встановленої процедури є вихідною точкою для здійснення контролю, зокрема судового, за законністю діяльності органів влади. А тому кожен громадянин має знати свої права і обов`язки для гармонійного розвитку суспільства та громади.

Ярослав ЛЕВКУН,

начальник Надвірнянського районного управління юстиції.