День Злуки кличе до єдності

Минулотижневе відзначення Дня Соборності 21 січня ц. р. у районному будинку культури відбувалося у форматі повномаштабних урочистостей із залученням якнайширшого кола громадськості.

«Косичка» і «Аркан» – берегині народних традицій

Чи не вперше за всю практику проведення таких заходів представницький орган влади приурочив Дню Злуки церемонію вручення депутатських посвідчень і значків. У контексті виступу голови районної ради Василя Поповича, де наголошено на позиціях нероздільності та єдності України, спільних дій во ім`я її розбудови та відповідальності за стан справ у державі, власне, на перший погляд, цілком формальна процедура набула ознак святковості, ставши яскравим продовженням висловленої головою районної ради думки про громадянський обов`язок перед державою загалом і виборцями зокрема, тих, кому довірили. Шістдесят два депутати, котрі в супроводі бадьорої музики вийшли на сцену для отримання депутатських «мандатів» місцевого рівня, обмінялися поглядами з присутніми у залі й, вочевидь, кожен зрозумів свою значимість та роль у суспільному житті краю.

Нині це особливо актуально. Адже неоднозначне сьогодення ставить перед суспільством серйозні виклики, ціною яких може стати найсокровенніше для українців – незалежність.

Тому невипадково у своєму вітальному слові від імені голови РДА та всього апарату райдержадміністрації заступник голови РДА Богдана Ковалюк, висловила побажання «справжньої, справедливої, чистої і чесної єдності – того, чого нам не вистачало завжди і, можливо, деколи не вистачає і сьогодні». Без перебільшення, промова на святі Злуки молодого представника виконавчої влади району претендує й на ширшу аудиторію, оскільки в ній простежується державницький підхід до назрілих проблем національного державотворення. А лейтмотивом патріотичного виступу Б. М. Ковалюк став заклик до єднання та взаєморозуміння на засадах їдеї Соборності всіх гілок влади в районі, молодого і старшого покоління. – Нас повинні об`єднувати позитивні моменти, а не нарікання… Доба нарікань і говоріння пройшла. Настав час роботи, – наголосила Богдана Ковалюк.

Високопрофесійне воло­діння увагою учасників святкувань та вміння зацікавити всіх продемонстрував методист відділу освіти РДА Михайло Семкіяш. У підготовленій історичній довідці про знакову подію 92-річної давності, коли проголосили Акт возз`єднання УНР та ЗУНР, відомий історик-краєзнавець використав унікальні дослідницькі матеріали й знахідки, у т. ч. про участь у подіях 1919-го року на Софіївській площі в Києві наших краян. Уміло й переконливо проведені паралелі в суперечливі і не надто оптимістичні реалії українського буття змусили присутніх вкотре замислитись над перспективами з метою зробити ці перспективи сприятливішими і, зокрема, для пересічних «маленьких» українців.

Щирі вболівання за долю України простежувалися у виступах членів молодіжної «Просвіти» Галини Вірти та ради старійшин Надвірнянщини Олексія Заведюка. Зміст виступів загострився, як пост-фактум, після святкувань Дня Соборності на державному рівні 22 січня ц. р. (Як відомо, цьогоріч святкували відокремлено влада, опозиція, безпартійна громадськість. А обіцяного «живого ланцюга» у столиці практично не вийшло: просто не вистачило його учасників).

Офіційна частина у РБК завершилася покладанням квітів до пам`ятника великому Тарасу – співцю свободи і єдності України під Шевченкові «Думи мої, думи» у виконанні муніципального ор­кестру духових інструментів під орудою Богдана Абрата. Опісля естафету святкувань перейняли учасники художньої самодіяльності району: гурт вояків Надвірнянського братства вояків УПА «Заграва», яким керує Михайло Юр­кевич; народний чоловічий вокальний квартет «Ле­гіт» під орудою Віктора Чудновського; заслужений пра­цівник культури України Ганна Макось (акомп. Тетяна Вишпольська); народний муніципальний оркестр народної музики «Аркан» (кер. заслужений артист України Сергій Орел, солістка заслужений працівник культури України Любов Орел); вихованці Олени Здольник – уславлений ансамбль танцю «Горянка». Своїми неперевершеними талантами вони барвисто й мальовничо оспівали ідею Соборності, як одвічне прагнення української нації – незбориме, стійке і не­переможне. Вся концертна програма із незмінним дуетом ведучих у складі Галини Чуревич та Володимира Свяг­ли, без яких вже й важко уявити собі мис­тецькі заходи, була одухотворена ще недавніми відчуттями світлого Різдва, дзвінкої ко­ляди. І так доречними стали різдвяні віншування фоль­клорного гурту «Косичка» під керівництвом Олени Яченко та рідкісні коляди учнів дитячої музичної школи під орудою Оксани Юрчишин-Ма­нівчук.

Яскравим вкрапленням у святковій імпрезі стала різд­вяна пісня юної цуцилівчанки з могутнім і сильним голосом (як на її вік) Марічки Петруняк. Це вже не перший її вихід на сцену районного будинку культури. Та защораз школярка причаровує своєю щирістю і безпосередністю ви­конання, а її голос змушує затамувати подих і слухати, слухати, насолоджуючись. Чи не тому Марічку двічі ви­кликала на «біс» зачудована її талантом публіка.

Леся ДУТЧАК

«Народна Воля»

Світлина Володимира МАНІВЧУКА