Здається, немає нічого важчого від старості. А якщо вона ще й одинока, то в селі перетворюється на пекло. На щастя, для жовгожительки села Пнів Тетяни Тимофіївни Бублій вона такою не стала, оскільки вже майже 40 літ живе з дочкою Іриною (на світлині) на затишному обійсті покійного зятя, відомого колись у Надвірнянщині хірурга Василя Івановича Кричовського. Теща відгукується про нього найтеплішими словами. Був він людиною з великої букви, талановитим лікарем.
Дитячі та юнацькі роки Тетяни Бублій промайнули в м. Кременчук на Полтавщині. Пізнала і холод, і голод 1932-1933 років, лихоліття Великої Вітчизняної війни. Працювала секретарем районного суду, опісля продавцем, згодом перелопатувала вже на тоці зерно, носячи на руках трирічну Ірину. Дізнавшись, що жінка володіла секретами суду, її часто викликали в німецьку комендатуру, випитуючи про всі перепетії судових справ. Та жорстоко не катували, зважаючи, напевно, на маленьку дитину.
У ці Різдвяні свята жінка відзначить своє 96-річчя (старших за неї нині у Пнів`ї немає) . Прожиті роки дають про себе знати різними болячками. Та вона – при добрій пам`яті, чудово розповідає про найпам`ятніші віхи свого життя. Торік ще працювала по-господарству, каже дочка Ірина. Тепер трохи злягла. І все ж згадала як під бомбардуванням німецьких літаків переправлялася з дитиною на другий берег Дніпра. Страшно було, бо затонув при цьому не один човен у 1941 році.
Припала жінка до Прикарпаття, мов бджола до квітки. Не уявляє собі нині життя без дочки, онуків Миколи і Дмитра, яких щиро любила і виколисувала з пелюшок. Гордиться ними, адже обидвох вдалося вивести в доросле життя. Старший закінчив вуз і працює в Тюмені Російської Федерації. Молодший Дмитро оволодів фахом модельєра у Львові.
Не забувають вони і тепер про ласкаві бабусині руки, її колискові, недоспані ночі. Хоча живуть окремо від матері та бабусі, завжди охоче провідують їх, розрадять добрим словом, підтримають. Аби старість не відбирала сили і здоров`я. Але що вдієш, коли вона залишає … господарство і землю. Без них у селі не прожити. Та й нести цей тягар старечим рукам вже не під силу.
– Однак вихід із цього є, – вважає Тетяна Тимофіївна. – Рятують спілкування з сусідами, з якими «живемо добре», «не ворогуємо». А підвалини добрих стосунків із людьми заклав ще зять, котрого всі шанували і поважали. Дочка Ірина присвятила себе освітянській ниві, працювала вчителькою у Пнівській ЗОШ І-ІІІ ст.
Спливають роки, місяці і дні. Та життя продовжується. Цікаво, що моя співрозмовниця і на старості літ ще цікавиться політикою, хоча й нарікає на деякі нововведення нової української влади.
Напередодні Різдва Христового її тепло привітали з поважним днем народження Пнівський сільський голова Василь Гладиш та старший брат церкви Непорочного Зачаття Діви Марії с. Пнів Мирослав Гаврилаш. Вручили букет пишних квітів і солодкий подарунок. Побажали сільській довгожительці щасливих років життя, міцного здоров`я, достатку і благополуччя.
Микола ПИТЛЮК
«Народна Воля»
Світлина Назарія ГРИДЖУКА