Галичина без галки?

Галич. Галичина. У корені слів сховалась цікава пташина – галка. Вона належить до родини воронових і разом із сірими воронами потужними зграями вкривали ріллю, де знаходили поживу у грунті та визбирували зерно на посівах. Галка любила поселятись у дуплах старих дерев у безпосередній близькості від людини. Тому галчине «кав-кав» завжди розносилось поблизу церков і місцеве населення називало їх кавками. Вони доповнювали ту духовну ауру, вплі­тали свою мелодію в церковні відправи і нікому не чинили зла, ніби успадковували всі чесноти та заповіді Божі.

Ворони і сороки – більш хижі птахи: розорювали гнізда інших дрібних пташок, викрадали яйця, а часом і курчат свійської птиці. Їх відстрілювали так, як вовків, лисиць, бродячих собак та котів, про що лісокомбінати звітували кожного кварталу. В останній період природа сама регулює їх чисельність не у кращу сторону. Спочатку зникли галки, а тепер і сірі ворони. Значно зменшилось поголів`я сорок, сойок та горобців. Відчувається, що у природі розвивається ланцюжок біогеоцинозу, що може призвести до дуже сумних наслідків. Адже в природі все взаємозв`язано.

На жаль, в умовах теперішнього господарювання лісами переважає економічна домінанта, а екологія довкілля виходить на другий план. Із невідомих причин зникла така громадська організація як Українське товариство охорони природи. А раніше охорону природи Надвірнянщини високо оцінювали не тільки в області, а й  в Україні. Тут зареєстровано найбільше заповідних об`єктів, які з часом виділились в окремі природоохоронні структури: Прикарпатський національний природний парк та державний заповідник «Горгани». Велика заслуга у цьому таких природолюбів як Юрій Юркевич, Петро Білик, Юрій Боберський, Ярема Дутчин та ін.

Забули, мабуть, нинішні екологи з чиїх рук прийняли естафету, бо ні науковці, ні природолюби, ні орнітологи не б`ють на сполох, що зникають види колись всюдисущого птаства. А екологічний ланцюжок дуже боляче б`є своїм обірваним кінцем.

Не видно сірої ворони,

Ні галки – меншої сестри,

Чи інші вибрали дороги,

Чи в другі відійшли світи?

А їх стріляли пам`ятаю,

Щоб зменшити ворони рід,

Щоб врунились поля врожаєм,

Був пташки меншої політ.

Зерна не збільшилось в коморах,

Невдалось птаство зберегти…

Нестало сірої ворони.

Ні галки – меншої сестри.

Михайло МИХАЛЬЧУК,

почесний член Українського товариства охорони природи з 1982 року,

пенсіонер, смт. Делятин.

Наш коментар. Стверджуючи, що зникла в Надвірнянщині районна орга­нізація Українського товариства охорони природи, автор має рацію. У райуправ­лін­ні юстиції повідомили, що сьогодні у них така структура не зареєстрована.

В іншого достовірного джерела вдалося з`ясувати, що останнім її на громадських засадах очолював провідний інженер ДП «Надвірнянське лісове господарство» Ярема Дутчин, а відповідальним секретарем природоохоронної організації працювала теперішній інженер державного заповідника «Горгани» Людмила Кравчук. Вона розповіла, що після того, як саморозпустилась обласна природоохоронна організація товариства, аналогічна доля спіткала і районну структуру з охорони природи. Натомість, за словами Людмили Кравчук, у районі діє природоохоронний клуб «Кедрина».