«Гей, піду я в ті зелені гори…»

Цього року виповниться 110-а річниця з часу перебування видатної української поетеси Лесі Українки у Буркуті Верховинського району, де вона відпочивала й лікувалася, а також писала вірші, в яких оспівала красу Гуцуль­ського краю.

Леся Українка давно мріяла поїхати на Буковину, побачитися з Ольгою Кобилянською, зі знайомими, помилуватися красою Карпатських гір. У листі до О. Кобилянської поетеса писала: «Мене ваблять Ваші незнані, а вже милі гори і вся ваша країна, що здавна мрією моєю стала…».

22 квітня 1901 р. Леся прибула до Львова разом зі своїм чоловіком Климентом Квіт­кою. Пробувши там декілька днів, виїхала до Чернівців до Ольги Кобилянської. Тут у за­лі Народного дому на її честь відбувся творчий вечір.

13 липня Леся Українка із Климентом Квіткою виїхали до Буркута. По дорозі зупинились у знайомих Анни і Михайла Москвів у Вижниці. 22 липня 1901 р. Леся Українка у Криворівні зустрілася з Іваном Франком. Вона радилася з ним про видання у Галичині своїх творів, а також просила його написати Ользі Кобилянській передмову до німецького видання її оповідань.

На другий день разом із Квіткою поетеса доїхала до тодішнього села Жаб`є (тепер смт. Верховина). До Буркута вони приїхали 24 липня і пробули там 37 діб. Тут Леся Українка знову зустрілася з Іваном Франком, який пробув до 5 серпня. У суботні вечори у Буркуті було весело: розпалювали ватру, розмовляли, співали, веселились. Леся Українка записала пісні від Івана Франка, які пізніше вийшли окремою книжкою.

Климент Квітка у спогадах про Лесю писав, що вона була у захопленні від природи і почувалася у Карпатах так добре, що, навіть, пішки зійшла на верх гори Лукави­ці, що 1500 м над рівнем моря. Поруч – друга гора Лядескул. Іван Франко написав жартівливий вірш про ці гори – «Бур­кутську романсу»:

Лукавиця і Лядескул

Полягали скоро світ

І, простягшися до сонця,

Кажде парить свій живіт.

Леся Українка під враженням краси Гуцульського краю створила поезії «Хочеш знати, чим справді було…», «Темна хмара, а веселка ясна», «Ой, здається – не журюся, таки ж я не рада», «Чом я не можу злинути угору…», «Мрія далекая, мрія минулая», «Ой, піду я в бір темненький…».

«Ой, піду я в бір темненький, там суха смерека,

Як розпалю ясну ватру, видно всім здалека…».

Поетеса пробула в Буркуті до 31 серпня. Повертаючись додому, через несприятливі погодні умови, у Довгополі Леся Українка затрималась у священика Івана Попеля ще на 10 днів. Тут вона користувалася книгами з бібліотеки священика, а також ще раз зустрілася з Іваном Франком.

Перебуваючи у Вижниці в Анни Москви, Леся Українка пише листи І. Франкові та М. Павликові. Приїхавши до Чернівців, домовляється про видання своїх творів.

Мрія Лесі Українки побачити Карпати збулася і справила на неї незабутнє враження. Перебування поетеси в Буркуті – один із найщасливіших моментів у її житті, згадував Климент Квітка.

Раїса ГРУШЕЦЬКА,

завідувач відділу краєзнавчої літератури Надвірнянської районної бібліотеки.