І податки по честі

Давно відомий факт, що найуспішнішим є те суспільство, в якому кожен громадянин, який здатний працювати і працює, має високий рівень свідомості сплачувати податки до державної казни згідно із законодавчою нормою. Адже, чим свідоміше це від­бувається, тим гармонічнішим є устрій і рівень проживання всіх категорій населення, незважаючи на статус та вік. Тому що, податки така річ, яка поширюється на всіх і на кожного зокрема, починаючи від народження громадянина і аж до його пенсії та часу згасання. Від добросовісності обов`язку щодо податкової повинності залежить ваш життєвий комфорт і настрій. А це і вчасно засипана яма під ногами, і ви­ве­зене сміття, і відремонтований ліхтар у глухому провулку, і харчування хворих у лікарні, і облаштовані місця для відпочинку, і підтримання парку чи скверу, і багато-багато іншого.

Податок – це ще й чимала складова честі як першого, так і останнього. В народі здавна кажуть: «Останнім можна стати й без черги». А, значить, безчесником. Саме такі в нашому суспільстві найчас­тіше забувають, що під небом ходять, та своєю зухвалістю якраз і відбивають бажання іншим громадянам виконувати свій обов`язок перед державою і суспільством. Тому, неоподаткованими залишаються переважно незафіксовані і не задокументовані заробітки та підробітки значної кількості простого населення. Та навіть ці неоподатковані, далекі від солідних розмірів, так звані зарібки, в якомусь плані теж несуть негатив, бо хтось скаже: я вчитель, пожежник, чи двірник сплачую податок, а хтось не хоче. А як, не дай Бог, якесь лихо, біда чи проблема – права «качають» усі одинакові. Отже, якщо ми з вами маємо честь, то спробуймо внести законну лепту від своїх більш чи менш скромних прибутків, адже вона йде до місцевого, сільського чи міського бюджету.

Марія ДЗЮБА,

член Національної спілки письменників України.