Пам`ятнику воїнам-афганцям – бути

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Перший етап виведення військ з Афганістану відповідно до Женевської угоди розпочався ще 15 травня 1988-го. З останнім, другим етапом (у 1989 р.) завершилася десятирічна афганська війна, в якій Україна втратила близько три з половиною тисячі своїх синів, а майже сотня юнаків пропали безвісті і потрапили в полон.

«Афганці» Іван ВІРСТА й Анатолій БИЧКОВСЬКИЙ біля каменя під майбутній пам`ятник загиблим побратимам, закладеного в 2005 році у центрі Надвірної

Зокрема, додому живими не повернулися 5 краян. У 1980 р. загинув при виконанні бо­йового завдання у провінції Асадабад Ярослав Герелишин зі Стримби, посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки. Того ж року в Кабулі обірвалося молоде життя стрільця гранатомета Дмитра Яремчука із Бистриці, а також назавизівця Тараса Йосипенка, котрого вже посмертно нагородили за проявлену мужність орденом Червоної Зірки. У «чорних тюльпанах» поверталися до рідного Биткова Василь Михайлюк із провінції Бадагшан (1981 р.) та Василь Ломпас із Кабулу (1987 р.). Ще 8 жителів нашого району, які здоровими й повними сил та енергії йшли служити до лав тодішньої Радянської Армії, повернулися з Афгану інва­лідами і стали вже такими після важких недуг.

Так званий обмежений контингент радянських військ за версією радянського керівництва мав унеможливити появу нового, недружнього до СРСР політичного режиму в тодішній Демократичній Республіці Афганістан. Давно вже «віддали Богу душу» ті керманичі, за вказівкою яких наші хлопці воювали на чужині. Та Афганістан і досі залишається незагоєною раною, невідступним болем для 150 тисяч учасників цієї війни, котрі зараз проживають в Україні.

– На сьогодні у нашому районі проживають 287 вої­нів-інтернаціоналістів (23 молодих людей померло після виведення військ), – розповідає керівник Надвірнянської районної організації Укра­їнської Спілки ветеранів Афганістану (учасників бойових дій на території інших держав) Анатолій Бичковський. Цю громадську організацію Анатолій Олександрович очолює з 2004 року. Його, танкіста (за військовою професією), відправили у 1980-му під самий Старий Новий рік. На збори дали 4 год. Проводжали з оркестром. Два роки і 8 місяців у провінції Кундуз старший технік мотострілкової роти бойової машини піхоти (БМП) Анатолій Бичковський виконував ін­тернаціональний обов`язок. Доводилося бути і під перехресним вогнем, і на міні підірвався. Але завжди обе­рігав Бог, до якого у молитвах щоденно зверталися батьки, каже  А. Бичковський. Після повернення з ДРА він ще півдесятка років служив у НДР…

Зараз Анатолій Бичковський та його однодумці-побратими з головою поринули у справи, найважливіша з яких – спорудження у районному центрі пам`ятника воїнам-афганцям, який планують відкрити до початку цьогорічного літа. – Наш район є, напевно, чи не єдиний, де від­сутній пам`ятник, – роздумує. – А він дуже потрібний і не мені, а тим хлопцям з району, які загинули… Щоб пам`ятала нинішня молодь, пам`ятали всі про ту страшну війну, щоб наша молодь ніколи більше не ставала заручниками подіб­них «афганських» ситуацій.

Вартість пам`ятника – 222 тис. грн. Торік акумульовано вже 35 тис. грн.; 50 тис. грн. на пам`ятник виділять уже цьогоріч, за що проголосували 42 із 62 депутатів районної ради. З обласного бюджету очікують отримати 100 тис. грн., а та­кож 52 тис. грн. – від спонсорів.

– Ідею спорудження мо­нументу підтримав ще екс-міський голова Михайло Андрійович, – згадує із вдячніс­тю Анатолій Бичковський. – Та й з нинішньою місцевою владою у Спілки склалися добрі стосунки. Ми дуже дякуємо теперішньому Надвір­нянському міському голові Зіновію Андрійовичу, керівникам РДА Володимирові Ка­лічку та районної ради Василеві Поповичу, усьому депутатському корпусу районної ради, які завжди йдуть нам назустріч і сприяють у вирішенні всіх назрілих питань.

Ініціатором вшанування воїнів-інтернаціоналістів на державному рівні виступила Українська Спілка ветеранів Афганістану. У Надвірнянщині відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав розпочнеться 14 лютого з відвідання могил загиблих і померлих «афганців». 15 лютого – Служба Божа й покладання вінків до Меморіалу біля Вічного вогню у райцентрі. 18 лютого – у Прикарпатському військово-спор­тивному ліцеї-інтернаті – спільний концерт райорганізації Української спілки ветеранів Афганістану і Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4, присвячений 22-ій річниці виведення військ.

Інф. «Н. В.»

Дорогі краяни!

Шановні учасники бойових дій та воїни-інтернаціоналісти!

15 лютого 1989 року останню колону радянських військ було виведено з Афганістану. 15 лютого – це свято воїнської звитяги та хоробрості, справжньої чоловічої дружби, і водночас це день пам’яті про тих, котрі назавжди залишилися в горах і пустелях Афганістану та інших країн. Ми поділяємо біль тих, котрі втратили на тій війні своїх близьких, дітей, чоловіків, віддаємо шану всім учасниками тих жахливих подій.

Переконані, яким би суперечливим і неоднозначним не виставляли сьогодні перебування радянських військ в Афганістані та інших країнах, мужність і відвага солдат і офіцерів, які виконували свій громадянський та військовий обов’язок, будували дороги, школи та лікарні, викликає захоплення, повагу і вдячність. Наші хлопці довели, що достойні героїзму дідів та прадідів, які боролися за свободу нашої країни.

Сьогодні ми віддаємо шану всім воїнам, які, пройшовши через пекло Афгану, повернулись додому, і тепер разом із нами будують життя у нашому районі, в області, у незалежній Українській Державі.

З нагоди свята зичимо Вам і Вашим родинам добра і щас­тя, міцного здоров`я і довгих років життя, добра і добробуту та завжди мирного неба над головою!

Володимир КАЛІЧКО,

голова районної держадміністрації.

Василь ПОПОВИЧ,

голова районної ради.

Зіновій АНДРІЙОВИЧ,

Надвірнянський міський голова.

На війні – як на війні. Світлини з особистого альбому воїна-афганця