До 65-ї річниці депортації українців з Польщі
Його життя було коротким, але яскравим, як блискавка. Він належав до того покоління, що дало Україні сотні тисяч таких блискавиць. Вони спалахнули й згасли, однак недаремно. Пройшли роки і вдарив грім, що ознаменував їхню перемогу – на руїнах імперії постала Україна.
Герої УПА… Їхні біографії схожі на короткі, але надзвичайно яскраві спалахи. Їхнє сяйво могло б освітити нам, нащадкам героїв, дорогу в майбутнє, дорогу до побудови нашої спільної мрії – української самостійної соборної держави. Тож придивімось уважніше до цих біографій.
Володимир Щигельський – «Бурлака» – це людина, яка усе своє свідоме життя присвятила справі визволення України, людина, котра за цю справу пішла із життя у двадцятивосьмирічному віці, у розквіті сил та енергії.
У незалежній державі він, мабуть, зробив би блискучу військову кар’єру. Однак інша доля судилася йому. Став командиром повстанського відділу, що боровся за право свого народу бути вільним. Він був героєм, одним із сотень тисяч відомих і безіменних, високопоставлених і рядових, одним із тих, завдяки кому на мапі світу з’явилася держава з гордою назвою – Україна. Ним захоплювалися друзі, його боялися і шанували вороги. Таким був Володимир. Але в історії він залишиться як сотенний «Бурлака».
У пантеоні героїв національно-визвольної боротьби українського народу 1940-1960 рр. одне з найпочесніших місць слід відвести для сотенних повстанських відділів. Саме від їхнього вмілого командування залежало виконання важливих завдань. Саме на їхні, часто ще дуже молоді плечі, лягла відповідальність за життя своїх вояків. Імена сотенних, які часто заміняли офіційні назви їхніх відділів, наводили страх на ворогів.
Володимир Щигельський вийшов з небагатої української родини. Його батько Омелян (1892 р. н.) походив із с. Янковиці на Тернопільщині, після Першої світової війни (1918 р.) осів у Львові. Тут 8-го серпня 1921 року Володимир і народився. Навчався у початковій українській школі ім. Короля Данила. Із 1931-го – учень філії Академічної гімназії у Львові.
Великий вплив на формування юнака мали не тільки патріотичні ідеї, які йому прищеплювали в школі чи вдома. На цей час припадають і бурхливі 30-ті роки, час, коли протистояння між свідомим українством і польською окупаційною владою дедалі загострювалися.
До формування майбутнього сотенного УПА спричинився й суд над бойовиками ОУН Біласом і Данилишином, що набув дуже широкого розголосу. Мужня поведінка підсудних під час процесу та страти зробили їх ідеалами для тисяч українських юнаків. 22-го грудня, у день страти, коли всі українські церкви Львова прощалися з героями могутнім дзвоном, напевно, не один із них згадував п`ятий пункт «Декалогу українського націоналіста»: «Пімстимо смерть великих лицарів».
Наступного 1933 року ОУН провела т. зв. «Шкільну акцію», під час якої школярі відмовлялися розмовляти польською мовою, вимагали української мови від викладачів та масово нищили польську державну символіку. Звичайно, такі акції посилювали польські репресії. Не пройшли поза увагою Володимира і гучні Варшавський та Львівський процеси над Степаном Бандерою й іншими українськими націоналістами в 1935-1936 рр. Саме їх він згадує, розповідаючи про часи свого навчання в гімназії.
Ще 1931 року десятилітній Щигельський активно включається до українського громадського життя і вступає до лав спортивно-патріотичної організації «Сокіл». Тут він вперше отримав знання, що з часом стали йому дуже в пригоді. 1935-го Володимир вступає до Львівської «Просвіти», а також до «Юнацтва ОУН».
Проголошення восени 1938 року автономної Закарпатської України зародило в серцях багатьох українців надію на відродження власної державності. Володимир із товаришами нелегально переходять кордон, але чехословацька жандармерія затримала друзів і перевозить до Ужгорода, де впродовж місяця їх утримували у військових казармах під суворим наглядом. Після окупації угорцями Південного Закарпаття вони виходять на волю і відразу перебираються до Хусту – нової столиці Карпатської України. Тут їм вдається вступити до Січі, звідки Володимира відправлено до підстаршинської школи, після закінчення якої отримав звання вістуна. Знаючи про активну участь юнака в діяльності «Просвіти», його скеровують до спеціальної частини «Летюча бригада», основне завдання якої – поширення ідей українського націоналізму серед населення Закарпаття і протистояти засиллю угорської пропаганди.
Підготував
Ігор ЛІНГ,
заступник голови Надвірнянського осередку Івано-Франківського обласного товариства ВУТЛ «Лемківщина».
(Продовження)
Версія для друку
1,143 переглядів
