Читаємо, цінуємо її і звіряємо сьогодення

Пам`ятаєте у Лесі Українки «спом`яніть, я прошу вас,// Отак всі про мене,// Щоб цей спогад у вічні,// Незнані світи долетів»? Ось уже тиждень з нагоди 140-річчя поетеси споминаємо про неї у всій Україні і водночас звіряємо її патріотичні настанови із сьогоденням.

«Ні! Я жива! Я буду вічно жити!..» – такий літературний вечір днями відбувся у міській бібліотеці для юнацтва з участю бібліотекарів, членкинь районної філії «Союзу Українок», десятикласників Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 та інших шанувальників творчості Лесі Українки. Відкрила його завідувач бібліотеки Галина Ільків, представивши учасників та гостей свята.

Ведучі Ірина Том`як та Наталія Берчак провели присутніх життєвими і літературними шляхами такої знаної і все ж до кінця не пізнаної Лесі Українки – Лариси Петрівни Косач-Квітки.

У сім`ї Косачів зростали шестеро дітей. Мати розвивала і формувала у них художній смак, розуміння прекрасного, рідну пісню і рідну мову завжди шанували у батьківській господі. Ось у такій родині у м. Звягелі (нині Новоград-Волинський) 25 лютого 1871 р. народилася майбутня співачка досвітніх вогнів: лагідна і добра, надзвичайно стримана, терпляча й витривала, із винятковою силою волі. Дівчина – обдарована, із напрочуд гарною па­м`ят­тю. У чотири роки уже читала, у п`ять навчилася писати й грати на фортепіано, а ще через рік уміла шити й вишивати, восьмирічною вимережила батькові сорочку.

А далі – тридцятилітня вій­на із хворобою, поезія, в якій незламність духу, бунтарство проти несправедливості і безмежна любов до своєї землі.

«Надія», «Як дитиною бувало», «Краю України, Поділ­ля», «Сльози-перли», «Сторо­нонько рідна! Коханий мій краю», «Contra Spem Spero» – ці та ще низку інших поезій прозвучали у виконанні чит­ців Надії Слюсарчук, Андрія Петрука, Анастасії Сенів, Тетяни Полатайко, Катерини Дем`янчук, Ольги Міськевич, Олега Андрусяка, Уляни Спасюк, Анни Лукіянчук, Ігоря Кантора та ін.

Гармонійно вплелися у святкову програму романси, подаровані присутнім заслуженою артисткою України, доцентом інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, союзянкою Ольгою Молодій під акомпанемент директора Надвірнянської музичної школи Тетяни Вишпольської та ученицею 7 кл. Марічкою Молодій.

«Дописано останній вірш, – такі завершальні слова ведучої від Лесиного імені, – від­палала моя свічка… Я назвалась дочкою мого народу, і в цьому моя сила. Я йду до Вас, люди! Встаньте з колін. Ще не вмерла Україна!».

Орися СПІВАК

«Народна Воля»