Газета по-надвірнянськи
 

Не повернувся з вирію

4 березня 2011, 15:43 | Рубрика: Духовність, Культура Версія для друку Версія для друку 598 переглядів

На спомин Маркіяну Домбровському

«Який-небудь тобі судився

Шлях в цім життю, мій сину,

Тям, що Вкраїнцем ти родився,

І люби Україну»

Марійка ПІДГІРЯНКА,

«Синови», 1915 р.

Наприкінці лютого ц. р. із далекої Австралії в рідне село Білі Ослави видатної української письменниці Марійки Підгірянки (майже за місяць до 130-ї річниці з дня її наро­дження) надійшла сумна звістка – 25 лютого помер її третій син Маркіян Домбровський.

Не стало ще одного щирого українця за морями-океанами. Не кожному на білому світі судилося відзначати свої уродини з двома дев`ятками, а ще й платинове весілля. Остання подія відзначена на шпальтах діаспорної преси. Цитую: «9 липня 2009 року довголітні відомі громадські діячі та прихильники і меценати українського часопису «Вільна думка» в Австралії Маркіян і Лідія Домбровські відсвяткували 70-ий ювілей їхнього шлюбу».

Вінчались молодята тра­гічного для України 1939-го у Михайлівській церкві у Коломиї. Наречена Лідія Оробець на 5 років молодша за свого судженого, з родини окружного судді Василя і Клементини зі священичого роду Соневицьких.

В енциклопедичному до­віднику «Українці Австралії» (Сідней, 2001) про одного з його фундаторів-меценатів читаємо: «Домбровський Мар­кіян, інженер-електрик, нар. 8.11.1911 у с. Ворона, тепер Івано-Франківської області, в родині Августина, вчителя, посла до Укр. Нац. Ради і письменниці Марії з дому Ленерт. літ. псевдо Марійка Підгірянка. Середню освіту здобув в Укр. Гімназії у Ржевницях біля Праги. Вищі студії закінчив у Львівській Політехніці в 1937 р. До 1945 року працював інженером у Варшаві, Львові й Празі. В Австралії з січня 1949 р. працював у Стейтовій Комісії Електрофікації м. Сіднею, був членом-основником Укр. Т-ва Інженерів в Австралії, впродовж кількох років був його головою. З 1975 р. живе у м. Серферс Парадайс, Квінс­ленд».

У книзі «Інженери-укра­їнці в діяспорі» (Торонто, 1992) зазначено: «Маркіян Домбровський, інженер-електрик, Львівська Політехніка. Працював конструктором електричних машин і приладдя у Варшаві. Під час війни (1939-1945) у фірмі Сіменс Шукерт у ділянці електричних промислових інсталяцій у Львові, Кракові, Празі. Член УТГІ у м. Регенсбурзі (1945-1949), де був викладачем шоферських курсів для українських утікачів у Баварії. Видав укра­їнською мовою «Підручник шофера» (1946).

У листі від 13 серпня 2010 року до автора цього спомину Маркіян Домбровський при­гадав, як він зі своїм студентським товаришем влітку перед Другою світовою вій­ною біля школи, де тоді вчителювала мама поетеса Ма­рійка Підгірянка, в селі Братишів на Тлумаччині встановили самотужки вітряк, від якого світилися дві електрич­ні лампочки. Про цей випадок і нині згадують старожили цього наддністрянського села.

Відомий франкознавець і письменник із Дрогобича Михайло Шалата переконує, що свідоме вчительське подружжя Домбровських назвало свого сина Маркіяном, який якраз народився, коли в Галичині відзначали 100-річний ювілей просвітителя Маркіяна Шашкевича.

Автор цих рядків десять років листувався з М. Домбровським. Майже в кожному із 60-ти листів є його спогади про маму, Марійку Підгірянку. В останньому листі, написаному за 10 днів до смерті від 15 лютого 2011 р., п. Маркіян виводить слова: «Всі нащадки Марійки Підгірянки Вам навіки вдячні за ваш труд і посвяту для пам`яті про нашу Матусю». Вдумаймося, як високолітня людина, чисто по-дитячому, по синівськи називає свою рідну неньку!

На жаль, карпатський лелека не приніс подружжю Домбровських за морями-океанами своїх дітей, тому їм до глибокої старості довелося опікуватися діточками-сиротами в Україні, які мають прихисток у спеціальній школі-інтернаті у м. Брюховичах поблизу Львова.

Будуть нащадки вдячні і Маркіянові Домбровському, який фінансово допоміг видати найповніше зібрання тво­рів Марійки Підгірянки великим томом «Для Вкраїни вір­но жиймо («Нова зоря», Івано-Франківськ, 2009). У ній вмі­щено творчу спадщину нашої краянки, яка зробила неоціненний внесок для освіти й культури не тільки в Галичині, але й за її межами. Не забудуть добрі люди Австралійського континенту про щирого українця Маркіяна Домбровського, який жертвував кошти на будову рідних шкіл і церков на чужині.

Не забуваймо і ми в Укра­їні, у нашому рідному краї. Хай наше скромне нинішнє слово – на дев`ятий день його відходу у вічність – стане найкращою і вічною пам`яттю й вдячністю за жертовність і патріотизм Маркіяна Домбровського.

Василь ЛЕВИЦЬКИЙ,

краєзнавець, член Національної спілки журналістів України, дослідник життєпису Марійки Підгірянки.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!