Українська мова: вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі

На таку тему 21 лютого ц. р. відбулася науково-практична конференція, присвячена Міжнародному дню рідної мови.

Від набуття Україною дер­жавної незалежності актуальним було і залишається утвердження статусу укра­їнської мови як державної та провідної в усіх сферах сус­пільного життя. З доповідями виступили викладачі та студенти: Григораш О. М . – «Походження української мови», Свягла В. Ф. – «Репресії української мови», Іроденко Т. Б. та Мельник В. – «Українізація 20-30 років», Равлюк В. Р. – «Мова і політика», Федак Т. І та Гуцул О. – «Проблеми сучасної мови», Томин Г. Ю. та Гавриш А. – «Діалектні нашарування в українській мові», Цимбалюк І. Б. – «Українська мова серед інших мов світу».

Доповідачі підкреслювали, що остаточно втрачають кредит довір`я концепції та теорії про історичні та неісторичні, державні і недержавні, передові і відсталі народи. «Неісторичні» стають історичними, «недержавні» здобувають державність, «відсталі» за незначний для історії відрізок часу наздоганяють, а іноді переганяють «передових». І в усьому цьому відчувається нездоланна воля до свободи. Природно, що не в усіх народів вона виявляється одночасно і з однаковою силою.

І знову, в черговий раз, піс­ля незліченних жертв і втрат, піднімається з колін український народ, щоб «у народів вольнім колі» знову оголосити на весь світ: «Ще не вмерла Україна!» – «Ще не вмерла і не вмре!». Бо живе на­ша мова. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність і одностайність. Бо наша мова – це наша релігія, дер­жава, минувшина, на­дія, наше майбутнє.

Підсумовуючи різноманітні думки, учасники конференції зазначили: ключем до цілковитої нормалізації мовної ситуації в Україні є емансипація української мови. Коли вона функціонуватиме як мова повноправного державного народу, звільнятиме всі потреби суспільного життя, – її визнають й ігноранти, як принципові, так і ситуа­ційні, її поважатимуть і свої, і чужі. Адже ставлення до рідної мови є свідченням національної свідомості і рівня культури народу, його цивілізованості.

Ідея реального закріплення за українською мовою статусу державної може і повинна стати полем об`єднання зусиль пар­тії і громадських організа­цій найрізноманітнішого спрямування, співпраці інститутів громадського суспільства з владними структурами.

Тому, думаймо, що сіємо сьогодні і що пожнемо завтра. Пам`ятаймо слова поета Сидора Воробкевича: Мово рідна, слово рідне,//Хто вас забуває,//Той у грудях не серденько,//Тілько камінь має.

Василь РАВЛЮК,

викладач-методист Надвірнянського коледжу НТУ, член Національної спілки журналістів України.