Вшануймо пам’ять героя України

25 березня – 12-а річниця загибелі В’ячеслава Чорновола

Дванадцять років немає з нами В`ячеслава Чорновола. За цей час відбулося багато змін і здебільшого  – на гірше. Чи могло бути інакше, якби В. Чорновіл не загинув, а жив, працював і боровся досі? Риторичне запитання.

Історія не визнає умовного способу «якби» та «аби». Безперечно одне: В`ячеславові Максимовичу до останніх літ життя залишалися властивими висока громадянська позиція, вірність українському народові і щира синів­ська любов до Вітчизни.

25 березня 1999-го вночі В`ячеслав Максимович Чорновіл загинув. Загибель сталася за вельми дивних обставин. Вона яскраво нагадує стандартний варіант, який використовують спецслужби ряду країн для усунення політиків, дисидентів, журналістів: зіткнення легкової машини з вантажівкою. На смерть і похорон В`яче­слава Максимовича відгукнувся весь світ укра­їнської журналістики. Чи не найбільший резонанс викликала гучна стаття під заголовком «Загадкова аварія на Бориспільському шосе».

Пошуки з’ясування істини до загадкової смерті В. Чорновола продовжують і нині. Ім’я невтомного борця за нашу незалежність шановане в Україні і далеко за її межами. Він є символом величної епохи сподівань і звершень. Половина біографії Народного Руху України, яка увібрала в себе злети і падіння, належить по праву В`ячеславу Максимовичу Чорноволу.

Цілком справедливо сказав у свій час поет: «Велике бачиться на від­стані». З висоти двадцяти демократичних минулих літ постає величний образ Народного Руху України, якому судилося стати провісником укра­їнської незалежності, каталізатором настроїв найширших верств жителів. Незважаючи на його орга­нізаційні і політичні помилки, зумовлені як об’єктивними, так і суб’єктивними обставинами, його роль у новітній історії України незаперечна і заслуговує найщирішої вдячності.

Підготував

Микола СТЕЛЬМАЩУК,

заступник голови райорганізації НРУ, депутат районної ради.