«… І оживаю в поетичнім слові»

21 березня, у Всесвітній день поезії, який в Україні відзначають з 2004 року, у районній бібліотеці для дорослих відбувся вечір-зустріч із чарівною жінкою-поетесою, членом літстудії «Бистрінь» Оксаною Андрухович. Вона – лауреат районної премії ім. Надії Попович 2006 р. за добірку поезій у журналах «Перевал», «Січеслав», «Ятрань».

Пані Оксана працює медсестрою стоматологічного від­ділення Яремчанської міської лікарні. Людина нелегкої долі – у 28 років стала вдовою, перенесла складну операцію. Одна виховує дочку Наталію. Однак незважаючи на труднощі, вона залишилась привітною і доброзичливою.

Її вірші друкували в альманахах літстудійців «Жниво на стерні», «Купальська злива», «Літоплин над Бистрицею», у книзі «Микуличин», а також у збірниках літературної творчості працівників охо­рони здоров`я «Серця бі­лих ангелів», «Славлю свою професію», «Україно, ти для мене диво». 2009 р. у Києві зроблена перша спроба книги авторки під назвою «Гуцульський голос». Однак для її видання потрібні кошти, щоб книга мала гарне оформлення, відповідний тираж.

Поезія Оксани Андрухович щира, зворушлива, душевна. Присутніх, а це були студенти коледжу, вразив вірш «Ди­тя України» – про знедолену дитину, яка просить милостиню, а її не помічають байдужі перехожі. Чуйне серце пое­те­си не може мовчати:

Мій крик буде битися в мури і стіни,

Допоки страждає дитя України!

Хвилює авторку поетичних віршів доля України, вона усвідомлює себе як частину свого народу – «А я лишаюсь на Україні», «На чисті води, глибокі плеса», «Коли плюють у спину вороги», «Чорнобиль».

Оксана Андрухович порушує актуальні теми. В її вір­шах відображена активна життєва позиція – «Не скривдити, не зрадити мети, бо дивиться на мене Україна». Поетеса дуже любить свою професію, яку обрала за покликанням – допомагати людям:

Моя лікарня, я тебе люблю

Так, як дочка любити може матір.

У щасті й горі, в сні і наяву

Дозволь тебе, ріднесенька, кохати.

Пані Оксана присвятила вірші також хірургам, мед­сестрам, які її рятували, коли була важкохворою.

Надовго запам`ятаються присутнім юнакам і юнкам ліричні вірші про чисте кохання, мов «гірське джерельце», мініатюра в прозі «Паросток моєї любові».

Оксана Андрухович читала свою поезію, відповідала на питання слухачів. Шанувальники її поетичного слова подарували їй ніжні квіти, схожі на неї і на її поезію…

Раїса ГРУШЕЦЬКА,

завідувач відділу краєзнавчої літератури районної бібліотеки.