Мандрівка у ХVІІІ століття

Її здійснили вчителі-дослідники розвитку шкільництва у Надвірнянщині, директори окремих загальноосвітніх шкіл на районній краєзнавчій науково-теоретичній конференції «Розвиток шкільництва та освіти на теренах Надвірнянщини у ХVІІІ– першій половині ХХ століття», яку відділ освіти РДА та районне об`єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка організували в актовій залі Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1.

Розпочав конференцію методист відділу освіти РДА Михайло Семкіяш, запросивши до слова начальника від­ділу освіти РДА Михайла Винника.

– Дослідженню розвитку освіти Надвірнянщини в пе­ріод Австро-Угорської імпе­рії та Польщі, висвітленню сподвижницької праці галицького народного вчителя, – сказав Михайло Винник, – саме і присвячуємо тему на­шої п`ятої районної історико-крає­знавчої конференції.

Відзначено, що Австро-Угорська влада сприяла розширенню мережі шкільництва. Статистичні дані за 1874 рік свідчать, що за 60-70-і роки ХІХ ст. у Надвірнянському повіті відкрилося 10 народних шкіл (чотирикласна в Надвірній зі складом 7 учителів і директор, решта – однокласні: у Делятині, Дорі, Микуличині, Пасічні, Пнів`ї та Заріччі).

Нелегкою видалася боротьба жителів гірських сіл за викладання у школах українською мовою. Одначе діями проти австрійських та польських чиновників (подання петицій, будівництво громадським способом шкільних приміщень) селянам вдалося домогтися в 1913 році викладання рідною мовою в 70 селах Гуцульщини. Лише у шес­ти міських школах, де існувало іноземне міщанство (Богородчани, Кути, Делятин, Надвірна, Печеніжин, Яблунів) мова викладання залишалась польською.

Ситуація з розвитком ос­віти, за визначенням Михайла Винника, значно погіршилася в період польської окупаційної влади. Лише в 1931 році не вистачало 287 шкіль­них місць у селі Пнів, 178 – у Білих Ославах, 197 – у Молодкові. Внаслідок польської колонізаторської політики не­письменність у Станіслав­ському воєводстві на кінець 20-их років досягла 46 від­сотків. «З одного боку – катастрофа, бо більше як мільйон дітей не дістає науки, а з другого – нема посад. Польська преса пише про недостачу кандидатів на вчителів, а тим часом самих українських безробітних учительських кад­рів є 1300» – писала газета «Діло» за 3 липня 1938 р.

Скажімо, протягом бага­тьох років, відзначив головний освітянин району, методистом райво працювала Дарія Володимирівна Мацієвич. Її мати, Ровінська-Мацієвич, маючи фахову вчительську освіту, чотири роки чекала постійного місця праці. Трудилась за контрактом у Дорі, а згодом на тимчасовому місці в Гаврилівці. Доводилось складати важкі кваліфіка­ційні екзамени. І це в той час, коли в сільській місцевості не вистачало педагогів. Хоча в багатьох населених пунктах Надвірнянщини працювали висококваліфіковані, патріотично налаштовані вчителі. І донині в гірських селах Зелена і Черник із любов`ю і вдячністю згадують відомого галицького педагога, етнографа, автора «Гуцульської демонології» Антіна Онищука.

Протягом багатьох років сіяв «добре, розумне і вічне» в Цуцилові, Перерослі, Ло­євій здібний випускник історичної школи львівського всесвітньо відомого професора Михайла Грушевського – Олег Целевич.

Добрим словом у селах Верхній Майдан, Пнів, Стримба люди старшого покоління й до сьогодні відгукуються про народного вчителя Юрія Покезу. Авторитетом користувалися педагоги пани Свищук із Зеленої, директор чотири­класної Гаврилівської школи Кепещук, автор збірки «Українські пісні для школи», народний учитель Муравицький із Ланчина.

Тривалий час повітовим інспектором народних шкіл працював греко-католицький священик Абрисовський. Його, покровителя українських шкіл, згадують із вдячністю надвірнянці.

– У критичний до України час, – наголосив Михайло Винник, – учительство Над­вір­нянщини проявляло пат­ріотизм, почуття обов`язку перед Батьківщиною. Засідання громадського комітету в Надвірній за підтримки українського січового стрілецтва відбувалося на квартирі вчителя Івана Лилика. Активним учасником листопадового зриву у Львові був зеленський учитель Іван Свищук. У Легіоні усусів, а згодом в армії УГА на Великій Україні за волю Батьківщини боровся виходець із Цуцилова Дмитро Турчанський. Із 1915 року у складі жіночої чоти УСС – пасічнянська вчителька Ольга Підвисоцька. Вона брала участь у боях за Галич, Болехів, Калуш, на річці Золота Липа. Відзначилася в боях за гору Лисоня.

Не менш цікаві маловідомі досі факти висвітлили у своїх дослідженнях інші учасники краєзнавчої конференції. Наприклад, відповідальний секретар Надвірнянської міськ­районної організації Това­риства охорони пам`яток іс­торії та культури Михайло Мак­сим`юк присвятив свою допо­відь розвиткові освіти на теренах Надвірнянщини у ХVІІІ та першій половині ХХ ст.

Директор Добротівського навчально-виховного комплексу Іван Янко акцентував на взаємодії церкви, школи, просвітництва у вихованні пат­ріотизму добротівчан, а Галина Кисляк, вчителька історії Молодківської ЗОШ І-ІІІ ст. – на розвиткові шкільництва у с. Молодків у першій половині ХХ ст.

Роль учителів-сподвижників Михайла Барана, Василя Витвицького, Івана Пилип`яка у розвитку освіти с. Гаврилівка всебічно розкрив учитель Гаврилівської ЗОШ І-ІІІ ст. Іван Бойко. Про поль­ську гімназію – осередок наукового і культурного життя Надвірної говорила вчителька Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 Вікторія Антонович.

Розвиткові шкільництва у с. Верхній Майдан у ХІХ – першій половині ХХ ст. присвятив тему свого виступу директор Верхньомайданської ЗОШ І-ІІ ст. Мирослав Лукач.

Глибоко проаналізувала внесок Делятинського осередку освіти у розвиток шкіль­ництва на Прикарпатті у ХVІІІ – першій третині ХХ ст. учителька Делятинської ЗОШ І-ІІІ ст. Ольга Клапчук.

«Олег Целевич та Осип Панчук – сіячі доброго, розумного, вічного на теренах Надвірнянщини» – тема виступу на конференції вчительки Цуцилівського навчально-виховного комплексу Світлани Андрейчук.

Заступник директора Краснянської ЗОШ І-ІІІ ст., депутат районної ради Федір Кухарчук змалював Краснянську школу крізь призму віків, а вчителька Пнівської ЗОШ І-ІІІ ст. Наталія Левун зупинилася на розвиткові освіти у с. Пнів до першої третини ХХ ст.

За підсумками краєзнавчої конференції відділ освіти РДА має намір видати окремою брошурою її матеріали.

Микола ПИТЛЮК

«Народна Воля»