Пам’ять не згорає

Навесні птахи у вирій відлітали,

В квітневу ніч гніздечка покидали.

Втікали люди, полишали хати –

ЧАЕС горіла, били у набати.

Лиш вчора цвіт черешня  білий вбрала,

А на зорі додолу все скидала.

Ця біла сукня весняна (в оренду)

Миттєво стала шматтям секонд-хенду.

Алло, Москва: у Прип’яті пожежа!

Глуха стіна, мовчить кремлівська вежа.

І тільки згодом надійшли поради –

«Самі справляйтесь, бо у нас паради».

І ось в снігах сибірських «мчалась тройка»,

Життя буяло – разом «перестройка»,

Свята травневі масово гуляли …

ЧАЕС горіла – душі догоряли.

Спитайте нині правлячу еліту:

Як інваліди, вдови, хворі діти?

Як ліквідатори, де їхня допомога?

Мовчать божки і не бояться Бога.

…Минули дні, літа, десятиліття,

Минає все, минуло чверть століття.

Та тільки біль у серці не минає.

Згорів Чорнобиль. Пам’ять не згорає.

Роман БЕНЮК,

учасник ліквідації наслідків аварії

на Чорнобильській АЕС, м. Надвірна.