Про правду життя – відверто і суворо

Відкритий інформаційно-просвітницький діалог під промовистою назвою «Наркотик: слуга залежностей і втрат» із застосуванням мультимедійних технологій провели нещодавно у Надвірнянській ЗОШ № 1.

Його учасники – старшо­класники, шкільний парламент під орудою Ірини Ковалюк та її заступника Влада Йосипенка, дирекція школи на чолі з Петром Маланюком, а також заступник голови РДА Богдана Ковалюк (голова районного комітету боротьби з наркоманією), провідний спеціаліст районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Сергій Чумак (секретар райкому), працівник сектору кримінальної міліції у справах дітей РВ УМВС Роман Андрусишин, фельдшер наркологічного ка­бінету райполіклініки Михайло Михайлович і представник благодійного фонду реабілітаційного центру «Захід-шанс» Володимир Гринь.

Власне він і став живим «ілюстратором» всієї правди життя, що намагалися, за словами Б. М. Ковалюк, донести під час зустрічі до учнівської молоді, яка в сьогоденні не застра­хована перед таким небезпечним явищем, як наркоманія.

От і добродій В. Гринь наркозалежним став не відразу, ба, навіть, не думав, що сяде в таку «халепу», яка назавжди змі­нить його життя. Ріс у звичай­ній повній сім`ї. Все почалося з першої затяжки цигарки у підлітковому віці, що спробував, бо «хотів бути таким, як усі пацани». Потім за таким же принципом спробував таблетки («колеса»). І згодом – усе пішло, поїхало. Він став ін`єкційним наркоманом. Жодного дня без «дози», крадіжки домашніх речей, щоб тільки роздобути гроші на черговий кайф; тяжке усвідомлення безпорадності ситуації членів родини; похорони друзів «по голці»; втрата власної сім`ї… Все це довелося пережити п. Володимиру, із 31-річ­ним наркоманським стажем.

Тричі відбув ув`язнення, причиною чого також ставали наркотики. У тюремній камері одного разу спробував здійснити суїцид… Сьогодні В. Гриню – 52 роки. І хоча він стверджує, що кинув наркотики 7 років тому, автору цих рядків вдалося з`ясувати, що він є учасником метадонозамісної терапії, запровадженої нещодавно в Україні. Тобто В. Гринь, як і решта наркозалежних області, легально й систематично безкоштовно отримують наркотик у таблетованій формі від мед­працівників.

Це позбавляє їх шукати кошти для чергової дози, а також вичерпує всі шанси підхопити гепатит, туберкульоз, ВІЛ-інфекцію.

Зайвим буде описувати наскільки переконливим звучало його звернення до школярів «не пробувати вживати алкоголь, цигарки, бо це рано чи пізно веде до наркоманії. А хто вже ступив на цей шлях, треба боротися й молитися за таких…».

Сьогодні у районі офіційно зареєстровані 15 ін`єкційних наркоманів, зауважив М. Михайлович, у кожній другій сім`ї Надвірнянщини наявні проблеми з алкоголем. Нерідко в реанімацію ЦРЛ потрапляють уже з алкогольними симптомами чи психозами пацієнти… 1990 р. н. Роман Андрусишин нагадав школярам про прийнятий 2007 р. відповідний закон, згідно з яким за куріння в громадських місцях передбачена адміністративна відповідальність; відпо­відно до іншого нормативно-правового акту 2009 р. енергетичні напої з вмістом 0,2 % алкоголю віднесені до алкогольних. А стосовно наркозілля, то найбільше воно «чатує» у профтехучилищах, коледжах, вузах (зокрема, стимулятор «екс­тезі»).

І вже досить багатозначно прозвучало застереження учням від працівника міліції «не піднімати паперові згортки», скажімо, біля магазинів, оскільки в них може знаходитися дурман-зілля у вигляді, приміром, сухої травки тощо. (Принаймні, такий випадок трапився з одним краянином біля одного з магазинів у райцентрі, твердить Роман Андрусишин).

Практичний психолог Галина Умайло вбачає активну роль соціальних працівників у від­стежуванні місць проведення часу відсутніх на уроках учнів (зона парку, стадіону).

Насамкінець до школярів звернувся Петро Маланюк:

– Життя змушує щодня робити вибір, вирішувати. Тому в кожній ситуації треба бути не таким, як усі, а залишатися самим собою, разом з тим не забуваючи про відповідальність за тих, хто поруч з нами.

Здається, до сказаного важко щось додати.

Дарина ОЛЕСЬ.