Писанкарка з Чорного Потоку

Гірське село Чорний Потік з давніх-давен вважають своєрідним центром писанкарства у Надвірнянській Гуцульщині. Тут майже в кожній хаті вміють розписувати великодні яїчка. Особливо оживає ця галузь у передвеликодні дні. Головне, що чорнопотіцька писанка має свою марку. Її відразу впізнаєте в кошику серед інших писанок Карпатського краю.  У чорнопотіцькій писанці на чорному тлі, без традиційної сіточки, переважають рожевий, фіолетовий та голубий кольо­ри, на відміну від відомих космацьких із гарячими барвами.

У Чорному Потоці пишуть писанки великі й малі, цілими родинами. Їх майстерність передається з покоління в покоління. Ази цього давнього мистецтва нині вивчають у місцевій школі в гуртках писанкарства від Надвірнянського й Ланчинського центрів дитячої та юнацької творчості, де наставниками є Микола Палійчук та Оксана Василишин.

До речі, Оксану Василишин можна вважати профе­сійною майстринею. Вона є не тільки продовжувачем цього делікатного ремесла своєї бабусі Юстини, матері Марії і старшої сестри Ярослави, але й сама виробляє свій почерк. Тож не випадково позаторік стала наймолодшим членом Національної спілки майстрів народного мистецтва, а перед цим атестована майстринею з писанкарства зі званням народної. Нещодавно здобула вищу освіту в м. Рівному.

Оксана Василишин ще зі шкільних років бере участь у районних, обласних та всеукраїнських виставках тех­нічної творчості, у щорічних фестивалях «Писанки» в Коломиї.

У ці передсвяткові дні Оксанині маленькі диво-витвори експонують у столичному Музеї Гетьманства, музеї «Бойківщина» у м. Самбір Львівської області та коломийському музеї «Писанка».

Василь ЛЕВИЦЬКИЙ,

член Національної спілки журналістів України.

Світлина Івана ВАСИЛИШИНА.