Про доступ до публічної інформації

Із 9 травня 2011 року набрав чинності Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 р., який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес.

Встановлено, що «публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, яка була отримана або створена у процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом».

Згідно із законом, «публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом». Встановлено також гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Згідно із документом, «право на доступ до публічної інформації гарантується: обов’язком розпорядників інформації надавати й оприлюднювати інформацію, окрім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеці­альних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту й отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації».

Порядок доступу до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офі­ційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає: «Строк розгляду запитів на інформацію»:

1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів із дня отримання запиту.

2. У разі якщо цей запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

3. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу ін­формації або потребує пошуку ін­формації серед значної кіль­кості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого про­довження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача у письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

Розділ ІІ Закону визначає порядок доступу до інформації. У статті 6 визначено, що публічною інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна (ст. 7), таємна (ст. 8), службова (ст. 9).

Конфіденційна – доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єк­тів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Таємна – доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю.

Службова – міститься у документах суб`єктів владних пов­новажень, що становлять внут­рівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійснення контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; інформація, яка зібрана у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти владних повноважень, у т. ч. на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Ярослав ЛЕВКУН,

начальник районного управління юстиції.