23 травня 2011, 15:50 | Рубрика: Духовність, Тема дня
Версія для друку
882 переглядів

150 років тому до Києва повернувся Тарас Шевченко. Для цього навіть мертвому потрібен був дозвіл…
Під назвою «Проща до Тараса» розпочнуться 20 травня ц. р. урочистості у Каневі, на яких гості міста зможуть вклонитися могилі Поета, відвідати оновлений музей Шевченка, зустріти терновий вінок, який привезуть із Петербурга. До Канева його доставлять Дніпром на копії козацької чайки. Цього дня звучатиме Кобзарева поезія.
У неділю, 22 травня, у Каневі відправлять панахиду та відбудеться віче пам`яті, а також піший перехід до Чернечої гори «Останнім шляхом Кобзаря», куди з Успенського Собору перенесуть терновий вінок. За попередніми даними у заходах має взяти участь Президент України Віктор Янукович.
…У Каневі на пристані домовину поета 22 травня 1861-го зустрічав натовп селян із навколишніх сіл. Прощання з поетом відбувалося в Успенському соборі міста. Тут знову виникла суперечка між Григорієм Честахівським і Варфоломієм Шевченком щодо місця поховання. Родич поета наполягав поховати Тараса Григоровича на цвинтарі біля собору. А Честахівський переконував, що це має бути гора. Зрештою, зупинилися на Чернечій горі – це місце повністю відповідало описаному поетом 1845 року у вірші «Заповіт». Могилу самотужки і безкоштовно викопали київські студенти та місцеві селяни.
У день похорону, 22 травня, відбулася багатолюдна панахида. Жалобна процесія рушила на Чернечу гору. «Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого Батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», – згадував молодий художник Григорій Честахівський. Шевченка поховали, але цілу ніч біля його могили ще горіли багаття – багато хто вирішив там заночувати.
… Після поховання художник Честахівський залишився в Каневі. І понад два місяці керував опоряджувальними роботами біля могили. Увесь цей час люди прилеглих сіл насипали рукотворний Пагорб і укріплювали його камінням. Художник читав селянам твори Кобзаря, розказував про його нелегке життя та вболівання за долю України. Аж поки за доносом місцевих властей його не вислали за межі України…