Віра і зримі діла

Кожен з нас, хто живе постійно з думкою про рідну Українську державу, кого болить серце від отих суспільних негараздів, що множаться, як в`їдлива болотяна комашня, не тратить святої віри у завтрашній щасливий день для українського народу і в міру власних можливостей робить добро людям. Цей словесний спалах народився в моїй душі коли я завітав нещодавно в Делятинську бібліотеку і зустрів там гарну й мудру людину Ганну Андріївну Гнип`юк, голову селищного осередку Союзу Українок. Я привітався і пожартував, що любов до книг, напевно, в союзянок вроджена, а для Ганни Андріївни поготів, бо десятки літ працювала бібліотекарем.

– Наші членкині хоч і не при владі, – мовить Ганна Гнип`юк, – але наша місцева влада без союзянок не провела ще ні одного святочного, як мовиться, культурно-масового заходу.

Так воно є насправді. Більшість членкинь уже солідного віку, але їхній активності в громадській роботі можуть позаздрити молоді. Та мене цікавило інше питання.

– Не так давно у лікарні я провідував одного ветерана і випадково побачив знайому жінку, також членкиню, пані Олену, і вона запросила мене оглянути їхню палату № 9. Я був приємно вражений чистотою і красою. То ви, Ганно Андріївно, домоглися окремої і «приватизованої» для заслужених жінок кімнати?

– А чому  б і ні? З таким проханням я не раз зверталася до колишнього селищного голови Василя Касіянчука, бо всі знають, як то непросто хворій людині у багатолюдній палаті лежати днями, а то й тижнями. А палата на двох жінок – це нормально. Затишок пов­ний, за вікном – сад.

Назустріч союзянкам пішов головний лікар Делятинської лікарні Володимир Кухарук, виділив таку палату, але ремонтні роботи й облаштування жінки робили своїми руками і за свої гроші. Так, за пожертвування усіх членкинь та інших жінок, котрі не поскупилися на якусь десятку-двадцятку гривень.

– За тиждень ми все впорядкували, – каже Ганна Андріївна. – І додали трошки від… культури та історії України. Портрети Тараса Шевченка та Івана Франка убрали вишитими рушниками, ікона Матері Божої і слова: «Нехай Твоя ласка, свята Богородице, буде над нами». Жінки, які опинилися у лі­карні і лежали в палаті № 9, завжди дякують союзянкам. І медичний персонал схвально поставився до нашої ініціативи.

Так, я бачив цю невеличку кімнату-палату. Приємно і навіть радісно сприймати весь інтер`єр. А ще гарні, під колір голубого неба штори, люстра-світильник, настінний годинник. Ідеальна чистота. Здоров`я за таких умов повертається швидко. Звісно, що хворих членкинь часто провідують їхні подруги. А Ганну Андріївну вони ніжно величають: «То наша дорога мама». Хіба треба вищої похвали? З такими людьми-патріотами завтрашній щасливий день для України настане обов`язково.

Роман ФЛИС,

член НСЖУ.