Земля – мати наша

Прочитав у газеті «Народна Воля» замітку депутата Надвірнянської районної ради Богдана Цюрака «Аби не стати рабами на власній землі» (№ 49-51 від 29 квітня ц. р.) Вона зачепила мене за живе, адже тема продажу землі сільськогосподарського призначення досить актуальна і болюча не тільки для селян, які її безпосередньо обробляють, а й для всіх свідомих українців.

Автор досить обґрунтовано доводить, чому земля не може стати товаром, бо у кін­цевому підсумку власниками земель стануть не селяни, які уже доведені владою до злид­нів і готові продати свої на­діли за копійки, а новоявлені латифундисти, котрі нещадно експлуатують наші чорноземи з метою одержання надприбутків за короткий час.

Ми вже маємо гіркий дос­від, як робили приватизацію. Ціною шахрайства й обману людям повидавали так звані сертифікати, які мали б стати акціями і приносити їм від­повідні дивіденди. А що з того вийшло – ми знаємо. Багато людей за безцінь їх продали, а такі, як я і моя сім`я, вклали їх у підприємства, однак ди­відендів так і не дочекалися.

Невже хочемо, щоб і нашу землю не тільки наші латифундисти, а й іноземні, скупили за безцінь, а ми стали рабами на своїй землі? Я думаю, що ні! Наша земля може стати годувальницею не лише для нас, а й для Європи, як це було колись, за умови: коли влада повернеться лицем до селянина, допоможе йому придбати недорогу техніку й насіння, забезпечить його дешевим пальним і мастильними матеріалами, ліквідує недобросовісних посередників між виробником і споживачем, надаватиме постійні дотації в сільськогосподарське виробництво.

Землю не можна продавати, а надавати її в оренду на 5, 10, максимум на 25 років, щоб, коли її недобросовісно оброблятимуть новоспечені орендарі, можна було б повернути у власність тих, котрі є справжніми господарями на землі.

Наш народ глибоко поважає землю і називає її матір`ю: «Земля – мати наша», бо вона є годувальницею для всіх живих істот. Тому при поклонах цілують землю. Землею клянуться, як чимось святим.

А представникам влади я нагадую, що наші пращури, стародавні орачі, навчали дітей: «Не випускай землі з рук, тримайся міцно за неї – вона єдина вас не зрадить». Невже ви не любите свою землю, щоб просто втратити її так?

І ми, старше покоління, повинні пам`ятати, що залишимо нашим дітям і онукам у спадок, коли втратимо най­більше багатство, безцінний скарб – землю.

Василь РАВЛЮК,

викладач-методист Надвірнянського коледжу НТУ, член Національної спілки журналістів України.