Формула української модернізації: взятися і зробити

Залишаючись багатообіцяючою територією на карті Європи, наша країна тривалий час жила потенціалом минулого. Україна дотепер не досягнула навіть 70% від рівня власного ВВП останнього радянського 1990 року. За цей час світова економіка номінально зросла майже втричі. Не дивно, що через слабкість нашої економіки і прорахунки державного управління повною мірою виявився вплив світової економічної кризи. Україна лише за один рік втратила 15% національного виробництва. Швидко й ефективно рухатися вперед ми зможемо, лише об’єднавши зусилля навколо амбіційних цілей –  за найближчі п’ять-сім років ми повинні докорінно змінити свою країну.

Держава як головний стратег модернізації

У всіх країнах, які досягли значних результатів у своєму розвитку за порівняно короткий час, не можна не зазначити визначальної ролі держави в довгостроковому стратегічному плануванні. Світова економічна криза вкотре чітко показала, що бізнес – чудовий тактик, але поганий стратег. Ринок не може планувати розвиток країни. Та й узагалі, це не його завдання. І цього разу саме держави взяли на себе роль антикризових менеджерів. Україна, залишивши позаду нестабільність і постійні конфлікти у владі, сьогодні має всі можливості стати на шлях стійкого економічного зростання.

Ювілейний 20-й рік незалежності України визначений Президентом як період докорінних змін і модернізації. У щорічному посланні до Верховної Ради Президент Вік­тор Янукович наголосив, що саме «2011 рік має стати пе­ріодом побудови нової нормативно-правової бази захисту прав інвесторів, упровадження сучасних механізмів промислової політики і надання державної підтримки високотехнологічним підпри­ємст­вам і секторам економіки. Водночас в Україні залишається значний нереалізований потенціал внутріш­нього інвестування. Для того, щоб мобілізувати ці ресурси, насамперед необхідно зацікавити громадянина інвестувати в майбутнє. Ми повинні відродити попит на науку як основу ефективності національної економіки». Підпишуся під кожним словом Президента. Більш того, переконаний, поза парламентською трибуною і телеекранами, поза популістськими шоу, те саме зробить і українська опозиція.

Безумовно, цілковите розуміння заявлених президентом процесів має і Кабінет міністрів України. Прем’єр-міністр Микола Азаров визначає модернізацію економіки тим пріоритетом, який постійно перебуватиме в центрі уваги уряду. На переконання прем’єр-міністра, технологічна відсталість нашої промисловості – це вирок для кра­їни. Справді, ступінь зносу основних фондів в Україні перевищила 60-відсоткову позначку (на транспорті – понад 80%). Нині щороку оновлюється тільки близько 5% основних фондів.

Вперше за роки незалежності ми змогли реально перейти від ручного управління країною до нормального середньострокового і довгострокового планування, без якого не буває значущих досягнень.

Вперше влада має чіткий план дій – Програму еконо­мічних реформ президента України на 2010-2014 роки. Кабінет міністрів завершує роботу над Програмою соці­ально-економічного розвитку країни на 2012 рік. Цей документ насамперед визначає цілі і завдання влади на наступний рік. Він також міс­тить конкретні показники, за якими суспільство зможе оцінити якість її роботи в тій чи іншій сфері. І лише на основі чіткого розуміння цілей і завдань формуватиметься державний бюджет. Відтепер схема має бути тільки такою: цілі – завдання – механізми – очікувані результати – ресурси (фінансування).

Таку саму програму ми почали готувати на 2013-2015 роки.

Андрій КЛЮЄВ,

перший віце-прем`єр-міністр України.

(Продовження)