29 червня 2011, 13:55 | Рубрика: Влада, Духовність, Тема дня
Версія для друку
1,565 переглядів
У глибокій пошані і сердечному смутку Надвірнянщина вшанувала пам`ять жертв війни в Україні.
Погідний ранок 22 червня 2011-го. У задумі з вінками в руках біля Обеліску Слави збираються громадськість та представники
трудових колективів Надвірнянщини. Скорботну колону очолюють священики Українських церков
– Греко-Католицької та Православної Київського патріархату з віце-деканом о. Ігорем Шліхуткою
та деканом Олегом Траском, керівники районної влади, працівники апарату і депутати міської ради під орудою міського голови Зіновія Андрійовича.
Сімдесят років тому був такий же сонячний світанок, але вже скроплений кров`ю перших жертв страшної бойні, коли на територію тодішньої УРСР ступила нога фашистського загарбника, несучи із собою смерть, сльози і прокляття… Пам`ятати про це – наш обов`язок і справа честі. Щоб лихо більше не повторилось.
З особливою тугою до Обеліска Слави, Символічної могили борцям за волю України та двох братських могил на старому цвинтарі, в одній з яких покояться фронтовики, а у другій – жертви енкаведистських розстрілів 1941-го (на світлинах внизу), лягають вінки пам`яті. Учасники відзначення Дня Скорботи зупиняються на старому кладовищі, де покладають вінки до могили невідомого солдата і воїнам УПА. Панахиду за упокій душ полеглих відправляють священнослужителі. Серед тиші звучать слова молитви, розчиняючись у просторі, скерованому до Творця. Нехай спиться полеглим вічно і спокійно.
Про мільйони жертв війни, в якій зіткнулися дві людиноненависницькі системи, говорить у зверненні голова РДА Володимир Калічко, який оголошує хвилину мовчання. Закликає до об`єднання всіх заради пам`яті про полеглих і тієї любові, во ім`я якої співвітчизники захищали рідну землю… Ще й досі вона зберігає чимало останків безіменних героїв, про яких не треба забувати.
Звертаючись до краян, голова районної ради Василь Попович згадав і про тих, котрі боролися з чужинцями у криївках, бункерах, мучилися у сталінських гулагах і фашистських концтаборах. Нині вони потребують пам`ятати про них, відкинувши політичні амбіції, доцільності й колір прапорів.
Хоч і не запланований, але патріотичний і з елементами докору тим, котрі поспішили зі старого цвинтаря, став виступ заступника голови Надвірнянського проводу Братства вояків УПА Михайла Юркевича. Вояк УПА з болем говорив про жахливі воєнні події на теренах Надвірної, коли в кривавій «м`ясорубці» гинули невинні краяни. Чи не найбільш правдивими свідками залишаються могили на Городищі, розстріли енкаведистами мирних жителів на території нинішньої ЗОШ № 2, інших місцях, подекуди обділених людською увагою… Гірко констатував про вперте невизнання на державному рівні вояків УПА воюючою стороною і переконливо повторював: «Ми не тримаємо зла…»
Бо дійсно, народна пам`ять зобов`язує до визнання і примирення, що є цивілізовано і гуманно.
Дарина ОЛЕСЬ.
Світлини Івана ГРИДЖУКА.