«Просвіта» – сонце мудрості

Акровірш-диптих

І

Попри усі людські негаразди

Радість прийде, як промінь сонця світлий,

Оживить віру, виведе з біди –

Світ знову стане, наче сад розквітлий.

Вітайся з сонцем, горами й дітьми,

І ти вдихнеш життя на повні груди.

Твоє ж бо щастя тільки із людьми,

А без людей й тебе в житті не буде.

ІІ

Сіяч завжди плекає урожай,

Окрім зерна, збере ще мудрість часу:

Наукам серце й душу відкривай –

Це скарб скарбів понад усі прикраси!

Енергія незбагнених джерел

Могутню силу в твоїм тілі збудить,

Увись небес злетиш, немов орел,

Де сто доріг, але твій дух не зблудить.

Райські сади – чи ти до них летів?

Окраса світу – мудрість і чесноти,

Сіяч Всевишній це нам заповів.

Та людство – вік в обіймах зла й підлоти.

І лиш «Просвіти» сонця я б хотів.

Роман ФЛИС,

член Національної спілки журналістів України,

смт. Делятин.