Пийте, діти, молоко – будете?..

Дієтологи стверджують, що діти, особливо маленькі, не  можуть харчуватися «дорослими» продуктами харчування. Їм необхідне спеціальне молоко, сир, кефіри і фруктові пюре, оскільки у дітей інший тип обміну речовин.

Незважаючи на добре розвинену вітчизняну харчову промисловість, виробництво дитячого харчування у нас практично відсутнє. Всього 15% продуктів для малюків на українському ринку вітчизняного виробницт­ва, інші  85%  – імпортного, бо імпорт  не має обмежень торгових націнок. Всього 4-5 компаній, що постачають продукцію преміям-класа, ввозять її легально, інші – по сіреньких тунелях. Українські малюки ризикують перейти на китайські харчі, що, як багато хто, напевно, пам`ятає, іноді бувають зі смаком меланіну. Укра­їнська харчова промисловість намагається забезпечувати малюків необхідними продуктами харчування, але виходить це у неї поки не дуже успішно. На нашому ринку вітчизняна продукція представлена в основному молочною групою, небагато фруктово-овочевих продуктів. А знайти м’ясні і рибні продукти українського виробництва, призначені для дітей, практично неможливо. Це – тільки імпортована продукція.

Держкомісіями визначені спеці­альні сировинні зони, продукція з яких придатна для виробництва дитячого харчування. Їх на сьогодні в Україні близько 100 і вимоги до них дуже жорсткі – ніякої хімії. Проте, ці території визначені тільки для молочної сировини. Фруктова і овочева сировина ніяк не регулюється. Доходить до абсурду: українським компаніям простіше купити фруктово-овочеве поре, зокрема, морквяне (!), абрикосове за кордоном, ніж в Україні, хоч якість такої продукції далека від ідеалу – в ній виявлялись як барвники, так й інші хімічні добавки.

Безпечність та якість дитячого харчування забезпечується Законом України «Про дитяче харчування». Його основні вимоги: застосовується сировина, яка виробляється у спе­ціальних сировинних зонах, відповідає обов’язковим параметрам безпечності та мінімальним специ­фіка­ціям якості, не може бути вироблена з генетично модифікованих орга­нізмів, або містити їх; у виробництві дитячого харчування забороняється використання харчових добавок, а саме: штучних ароматизаторів  (крім  ваніліну,  етилваніліну та вані­льного екстракту), барвників, підсолоджувачів, консервантів, стабілізаторів, підсилювачів смаку та аромату.

На етикетці поруч із назвою продукту зазначається вік дитини, з якого дозволяється споживання цього продукту. В інформації про склад дитячого харчування наводиться вичерпний перелік усіх інгредієнтів в т.ч. харчових добавок, та ароматизаторів за винятком доданих вітамінів і мінеральних речовин, які мають бути виділені окремо; дальше йде інформація про калорійність та поживну цінність (кількісний вміст білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та мінеральних речовин); кінцева дата споживання дитячого харчування, яка повинна містити день, місяць та рік у незакодованому цифровому значенні. Для продуктів, термін придатності яких перевищує 3 місяці, достатньо зазначити місяць і рік. На етикетці дитячого харчування зазначаються умови зберігання, в т.ч. після відкриття упаковки (тари), а також інформація щодо способу приготування та/або використання продукту та рекомендована кількість продукту на 1 годування з урахуванням віку дитини.

Проблем багато, і без втручання держави тут не обійтися. Якщо держава, з одного боку, не підтримає національного виробника дитячого харчування, а з іншого боку – не забезпечить належний контроль якості, причому продуктів, що імпортуються також, то про те, що ж їдять українські діти, можна буде тільки здогадуватися.

Мирослава ДАСЮК,

завідувачка відділення гігієни харчування райсанепідемстанції.