Газета по-надвірнянськи
 

Священик – це не робота, а покликання

21 червня 2011, 10:26 | Рубрика: Духовність, Свята Версія для друку Версія для друку 985 переглядів

Шанований священнослужитель Надвірнянської землі о. Богдан Михайлина починав з музики, котрій навчався в Івано-Франківському музичному училищі імені Д. Січинського та Харківській музичній академії. Співав у церковному хорі та працював фотокореспондентом у тисменицькій ра­йонній газеті «Вперед» та музичній школі.

Ніколи і не думав про те, що стане священиком та життя склалося по іншому, у 1991-му він вступив в Івано-Франківську духовну семінарію, у 1993-му р. висвячений, ще через два роки отримує архирейські свячення від великого ісповідника віри, святителя, владики Павла Василика, котрого о. Богдан вважає своїм духовним батьком. Перша подячна служба Божа відбувається у с. Парище, на велике свято Великодня. Вона правиться на подвір`ї де через кілька років виросте красива церква. Зростає як священик під чуйним керівництвом великих отців церкви, які пережили часи таємних богослужінь: владик Павла Василика та Миколи Сімкайла та отця-мітрата, Надвірнянського декана УГКЦ Григорія Сімкайла. За активну працю на благо греко-католицької церкви нагороджений жовтим хрестом і мітрою, та возведенний у сан мітрата. Зараз служить у двох парафіях та проводить уроки християнської етики для студентів Надвірнянського коледжу НТУ, очолює Пнівський деканат УГКЦ.

Та ніколи в житті не поривав з музикою. Організовує в Надвірній, при допомозі свого товариша Мирона Борищака церковний хор «Вервиця», якому і передав всі свої знання та вміння з хорового співу. Співпрацює з молодіжним хором «Феліціо», яким керує Наталія Пришляк. У 1999-му отримує завдання організувати греко-католицьку громаду в с. Білозорина. Тут стояв лише фундамент на каплицю, котрий з роками почав осипатися. На ньому і правили перше богослужіння. Поступово почав виростати храм Вознесіння Господнього. Отцеві Богданові вдалося організувати громаду та спільними зусиллями жителів села звести церкву, яку освятили у 2009 році. За ці десять літ правив Церковну службу в непростих умовах холоду, коли в руках о. Богдана, за час відправи, замерзало вино. Докладав багато праці та зусиль для ор­ганізування громади, залучення дітей та молоді до церк­ви. Торік взявся за організацію зведення церкви у мікрорайоні на вул. Ломоносова у Надвірній, де вже залили фундамент. Важкувато з коштами, але з Божою допомогою будівництво продовжується.

Основним завданням для кожного священнослужителя вважає вміння організувати та прилучити до церкви людей, вміти їх вислухати, дати цінну пораду, розрадити та допомогти в тяжку хвилину відчаю та зневіри. Працює для того, щоб дати парафіянам нові знання про церкву, та їх діячів. Відзначає, що кожен священнослужитель повинен бути для людей певним авторитетом, вміти бачити в них духовну сторону їхнього буття. Кредо життєвої стежини о. Богдана-треба працювати, набуваючи необхідного досвіду та вмінь. На спорудженні церкви допомагав не тільки словом і порадою, а й сам виконував фізичну роботу, тим самим гуртуючи людей до праці.

У розмові згадує і про рідну Тисменицю, де й починався його життєвий шлях. Відзначає, що велику роль в його становленні як священика посідають батьки, котрі з дитинства привчали його до молитви. Першим наставником для о. Богдана став місцевий парох Василь Гринишин, котрий і дав йому певний поштовх в його розвитку та становленні на цьому нелегкому шляху праці для людей та Бога.

Через кілька днів о. Богдану виповниться 50. Вступивши у лоно греко-католицької церкви за часів незалежності, він доклав немало зусиль для її відродження та залучення до неї вірних. Під час своєї праці в с. Білозорині та в мікрорайоні на вул. Ломоносова у Надвірній виявив неабиякі здібності організатора. У селі, планують звести дзві­ницю та огородити церкву. Отець Богдан за короткий час став для парафіян духовним порадником та вчителем, бо на кожній проповіді намагається дати духовну поживу для людей та наставити на шлях служіння Богу підростаюче покоління. Постійно працює над поповненням своїх знань. А ще отець-мітрат має задум – створити ілюстрований опис-видання про місце­знаходження пам’ятних хрес­тів, каплиць, храмів у Над­вірній та в деканатах нашого району, показавши у кольорових світлинах духовні центри нашого життя. Суттю жит­тя кожного християнина вважає молитву та працю на благо Апостольської церкви. Нехай Господь благословить пастирське  служіння та духовні задуми о. Богдана.

Василь ІВАСЮК,

студент факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка.

 

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!