У сяєві імені неперевершеного Новеліста

14 травня ми відзначали 140-річчя від дня народження видатного письменника Василя Стефаника, якого називають «селянським Бетховеном», «найбільшим талантом», співцем колективної душі народу», «володарем дум селянських» – за те, що він вмів торкнутися людської душі словом, як лезом бритви, за те, що він – Великий Майстер. В українській літературі він – великий реаліст і новатор, митець-демократ, неперевершений новеліст.

У нашій області шанують Стефаника. Є чудовий музей в його рід­ній хаті в Русові, його іменем названо Прикарпатський університет та найвищу обласну пре­мію в галузі літератури. Приємно, що в нашому районі є три лауреати обласної премії ім.. В. Стефаника: Ярема Оленюк – член Національної спілки художників України (1998 р.), Марія Дзюба – член Національної спілки письменників України, авторка двох поетичних збірок та чотирьох романів і Нестор Чир – керівник літстудії «Бист­рінь», член НСПУ, автор шістьох поетичних збі­рок (2004 р.). Про все це йшлося під час літературної години, проведеної у Надвірнянській міській бібліотеці для юнацтва за участю М. Дзюби та Н. Чира.

Марія Дзюба висловила свої думки щодо особистості Василя Стефаника, підкреслила його світову славу новеліста, про що свідчить, зокрема, той факт, що в Італії існує школа новелістів, названа іменем Стефаника. Також розповіла про свої враження, пережиті емоції під час урочистостей в Русові, де відбувалось вручення премії в 2004 році. Зауважила, що бути лауреатом цієї премії ду­же престижно і почесно, це спонукає до подальшої творчості. Зараз письменниця налаго­джує зв`язки із львів­ським видавництвом «Апріорі», працює над новими романами.

Нестор Чир у своєму виступі зауважив, що В. Стефаник був великим патріотом свого краю, рідного села. Будучи людиною освіченою, навіть якийсь час обіймав посаду Посла, але все життя прожив, помер і похований в рід­ному селі. Наголосив про деякі нюанси складного, суперечливого характеру письменника та умов його життя. Наприклад: Стефаника не розуміли заможні газди: чому він пише про «хлопів», прос­ті ж люди з іншого боку не розуміли чому він, людина заможна, так переймається їхніми бідами і болями. Про складні душевні переживання письменника, про його життя дуже вдало передав Степан Процюк у своїй книзі «Троянда ритуального болю», уривки з якого Нестор Іванович зачитав. На питання про власні творчі плани від­повів, що в коломий­ському видавництві «Вік» незабаром вийде його сьома поетична збір­ка «Білі сльози снігу», читав нові поезії.

Загалом зустріч вийшла дуже цікавою і піз­навальною. Ми повинні пам`ятати про видатних людей нашого краю, держави, про тих, які залишили помітний слід в історії, літературі для того, щоб наступні покоління знали хто ми, звід­ки, як жили і що пережили наші предки. А ще слід шанувати і письменників- сучасників, які продовжують естафету великих попередників, які не байдужі до дня нинішнього, є совістю і голосом народу.

Марта КУШНЕРЧУК,

директор централізованої бібліотечної системи.