400-річчя заснування Манявського Скиту

На свято Різдва  Івана Хрестителя, 7 липня ц. р., зібрались представники духовенства, державної влади і прочани з усіх райо­нів області, Львова, Ужгорода, Тернополя, Хмельницького, Рівного, Чернівців, щоб відзначити 400-річчя заснування Скиту Манявського – твердині духовності в Галичині. Святу літургію відслужив разом з ієрархами і духовенством Патріарх УПЦ Київського Патріархату Філарет.

Засновником Хресто-Воздвиженського Манявського монастиря став вихідець із м. Тисмениця схимонах Іов Княгиницький (1550 р. н.). Першою духовною школою для преподобного Іова був Унівський монастир, а потім Острозька Академія і Свята Гора на Афоні (Греція). Перша келія побудована в 1611 році Петром Ляховичем із с. Маркового. Цей рік вважається роком заснування Скиту Манявського – українського Афону.

Багато випробувань випало на долю монастиря. В 1785 році за наказом австрійського імператора Манявський Скит закрили. 1887-го у Львові виходить монографія видатного українського історика, най­більшого дослідника історії монастиря Юліана Целевича, сина греко-католицького священика «История Скиту Манявського водь его основания аж до замкненя (1611-1785 р.)» у двох частинах. Скит був незалежним, самоврядувальним, мав надане право греками Ставропілії. З монографії дізнаємося, що ідейним натхненником на створення обителі був афонський чернець, український письменник-полеміст Іван Вишенський. Покровителями Скиту були К. Сакович, П. Могила, В. Лупул, Б. Хмельницький, Петро Конашевич-Сагайдачний, а також про події, пов`язані з ходом польсько-турецької війни 1676 року, знищенням монастиря та його відбудовою.

У 1652 р. «моровоє повіт­ріє», тобто епідемія, забрала життя багатьох монахів. Історик описує, що багато земель­них ділянок подаровано монас­тирю селами: Бабче, Монастирчани, Жураки, Старуня, Грабівці, Цуцилів, Перерісль, Пасічна, Раківець і Гвізд. Цікаві факти Ю. Целевич досліджує про зв`язки з народними месниками О. Довбушем, І. Бойчуком та В. Баюрчаком. Належно оцінює історик патріотичне подвижництво во­їнства Христового – монахів Скиту, називаючи їх «великими героями», «велетами духу», «силачами волі».

Митрополит Київський і всієї Руси Петро Могила писав: «Якщо хочете побачити слуг Божих в облику людському, то підіть в Карпати, де своїм служінням Богу присвятили 200 ангелів у плоті людській?». У Скиті заснували Богословську, регенсько-хорову, професійну та іконописну школи. Священиків було п`ятдесят, а усіх монахів – 200. Монастиреві підпорядковувались 556 монастирів в Україні і Молдові.

Досліджував історію Скиту Манявського у 70-90-ті роки минулого століття історик Іван Скрипник, який учителював у Надвірній.

За словами архієпископа Івано-Франківського і Гали­цького УПЦ Київського Патріархату Іосафа, упевнені, що монастир стане носієм духовності і відродження нашої нації.

У 1793 році Хресто-Воздвиженську церкву громада м. Надвірна викупила і перевезла до міста. Іконостас церкви – перлину українського сакрального мистецтва (автор –  живописець Йов Конзелевич) продали до Богородчан, а згодом – до Відня, а потім – до Варшави. У 20-их роках минулого століття іконостас викупили і привезли до Львова, де він зберігається дотепер.

1848-го Іван Вагилевич видав у Львові твір «Монастир-Скит в Маняві». У травні 1895 року, через століття після закриття Манявського Скита австрійською владою, монастир відвідав Сидір Воробкевич, який написав вірш «Скит Манявський».

Ігор АНДРУНЯК,

депутат районної ради, голова райорганізації Української Народної Партії.