Газета по-надвірнянськи
 

400-річчя заснування Манявського Скиту

19 липня 2011, 10:54 | Рубрика: Духовність, Свята Версія для друку Версія для друку 648 переглядів

На свято Різдва  Івана Хрестителя, 7 липня ц. р., зібрались представники духовенства, державної влади і прочани з усіх райо­нів області, Львова, Ужгорода, Тернополя, Хмельницького, Рівного, Чернівців, щоб відзначити 400-річчя заснування Скиту Манявського – твердині духовності в Галичині. Святу літургію відслужив разом з ієрархами і духовенством Патріарх УПЦ Київського Патріархату Філарет.

Засновником Хресто-Воздвиженського Манявського монастиря став вихідець із м. Тисмениця схимонах Іов Княгиницький (1550 р. н.). Першою духовною школою для преподобного Іова був Унівський монастир, а потім Острозька Академія і Свята Гора на Афоні (Греція). Перша келія побудована в 1611 році Петром Ляховичем із с. Маркового. Цей рік вважається роком заснування Скиту Манявського – українського Афону.

Багато випробувань випало на долю монастиря. В 1785 році за наказом австрійського імператора Манявський Скит закрили. 1887-го у Львові виходить монографія видатного українського історика, най­більшого дослідника історії монастиря Юліана Целевича, сина греко-католицького священика «История Скиту Манявського водь его основания аж до замкненя (1611-1785 р.)» у двох частинах. Скит був незалежним, самоврядувальним, мав надане право греками Ставропілії. З монографії дізнаємося, що ідейним натхненником на створення обителі був афонський чернець, український письменник-полеміст Іван Вишенський. Покровителями Скиту були К. Сакович, П. Могила, В. Лупул, Б. Хмельницький, Петро Конашевич-Сагайдачний, а також про події, пов`язані з ходом польсько-турецької війни 1676 року, знищенням монастиря та його відбудовою.

У 1652 р. «моровоє повіт­ріє», тобто епідемія, забрала життя багатьох монахів. Історик описує, що багато земель­них ділянок подаровано монас­тирю селами: Бабче, Монастирчани, Жураки, Старуня, Грабівці, Цуцилів, Перерісль, Пасічна, Раківець і Гвізд. Цікаві факти Ю. Целевич досліджує про зв`язки з народними месниками О. Довбушем, І. Бойчуком та В. Баюрчаком. Належно оцінює історик патріотичне подвижництво во­їнства Христового – монахів Скиту, називаючи їх «великими героями», «велетами духу», «силачами волі».

Митрополит Київський і всієї Руси Петро Могила писав: «Якщо хочете побачити слуг Божих в облику людському, то підіть в Карпати, де своїм служінням Богу присвятили 200 ангелів у плоті людській?». У Скиті заснували Богословську, регенсько-хорову, професійну та іконописну школи. Священиків було п`ятдесят, а усіх монахів – 200. Монастиреві підпорядковувались 556 монастирів в Україні і Молдові.

Досліджував історію Скиту Манявського у 70-90-ті роки минулого століття історик Іван Скрипник, який учителював у Надвірній.

За словами архієпископа Івано-Франківського і Гали­цького УПЦ Київського Патріархату Іосафа, упевнені, що монастир стане носієм духовності і відродження нашої нації.

У 1793 році Хресто-Воздвиженську церкву громада м. Надвірна викупила і перевезла до міста. Іконостас церкви – перлину українського сакрального мистецтва (автор –  живописець Йов Конзелевич) продали до Богородчан, а згодом – до Відня, а потім – до Варшави. У 20-их роках минулого століття іконостас викупили і привезли до Львова, де він зберігається дотепер.

1848-го Іван Вагилевич видав у Львові твір «Монастир-Скит в Маняві». У травні 1895 року, через століття після закриття Манявського Скита австрійською владою, монастир відвідав Сидір Воробкевич, який написав вірш «Скит Манявський».

Ігор АНДРУНЯК,

депутат районної ради, голова райорганізації Української Народної Партії.

 

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!