Декларація, яка зберігає свій статус дороговказу на сьогодення і на майбутнє

16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР 12-го скликання прийняла важливий політичний і правовий акт – Декларацію про державний суверенітет України. З цього часу в історії України відкрилася нова чиста сторінка. Саме прийняття Декларації стало підгрунтям для побудови суверенної, незалежної, демократичної держави України. Досить важливим є те, що у Декларації вперше в новітній національній історії поруч із «Українською РСР» вжито слово «Україна» як офіційна назва держави.

Декларація проголосила Україну як суверенну національну державу, яка розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід`ємного права на самовизначення – єдиним джерелом державної влади в республіці проголошувався народ. Вказано, що український народ має право на володіння та користування національними багатствами України. Усім національностям, які проживають на території України, гарантовано право вільного національно-культурного розвитку. Державна влада в Україні поділялася на законодавчу, виконавчу та судову. Ці базові положення лягли в основу законодавчих актів державного значення – Конс­титуції України (червень 1996 р.) та законів України.

З того часу минає уже 21 рік. У чому важливість цього державного документа, яке його історичне значення, чи взагалі потрібно було ухвалювати такий акт?

Відповіді на означені запитання ми отримали від людей різних не тільки за віком, але й за статусом у державі. Опитали студентів, юристів, державних службовців, пенсіонерів, підпри­ємців, будівельників та педагогів. Їхні відповіді були майже ідентичні.

Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення справедливості, відродження української державності як ідеї соборності укра­їнського народу та його земель.

Даний акт потрібно було ухвалювати, бо саме, спираючись на Декларацію, і прийняли Акт про проголошення державної незалежності 24 серпня 1991 року.

Декларація відіграла надзвичайно важливу роль у становленні в Україні конституційного ладу саме на демократичних засадах, заклала цінності, що стали фундаментальними для Конс­титуції 1996 року, а також для всього конституційного законодавства.

Історичне значення Декларації в тому, що суверенітет офіційно визнано необхідною умовою дальшого розвитку української нації, визначено основні напрямки діяльності щодо досягнення реального суверенітету.

Незабаром, у серпні, український народ святкуватиме 20-у річницю Незалежності України. Акт проголошення незалежності України сконцентрував у собі роки та століття сподівань, невтомної національної й державо­творчої боротьби і поступу нашого народу. І на цьому довгому та бурхливому історичному шляху Декларація про державний суверенітет стала поворотним пунктом у сучасній істо­рії України, наблизивши до здійснення споконвічну мрію українського народу про свободу та незалежність.

Леся КИСЛЯК,

студентка другого курсу Інституту політології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.