7 квітня ц. р. Верховна Рада ухвалила Закон «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні», який набирає чинності з 1 липня 2011 р. Новий Закон змінює загальнодержавний підхід до розуміння корупції, яке, на наш погляд, є прогресивнішим. Корупція – це використання особою, зазначеною в ч. 1 статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Таке формулювання поняття «корупції» є ширшим у порівнянні з попереднім і дає підстави для висновку, що корупційні дії можуть бути скоєні не тільки особами, які уповноважені на виконання функцій держави, а про охоплення протидією корупції і в таких сферах суспільних відносин, які раніше були поза увагою держави. У зв’язку з цим розширено коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення: від Президента України до посадових осіб, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, юридичних та фізичних осіб (ст. 4 Закону). Корупціонером може бути визнана будь-яка особа, яка здійснює владні, організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські повноваження на власну користь. Це не тільки державні службовці, а й ті, котрі працюють у приватній сфері. Проте, все ж таки, не підпадають під дію закону рядові працівники, які, користуючись наданими їм службовими повноваженнями та пов’язаними із цим можливостями, можуть реалізувати корисливий інтерес щодо отримання неправомірної вигоди, зокрема, для прикладу, у сфері освіти й медицини.
Привертає увагу включення до нового визначення поняття «корупції» такої ознаки, як прийняття обіцянки/пропозиції неправомірної вигоди.
До суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції, віднесено Президента України, Верховну Раду України, а також органи прокуратури України, органи державної влади в межах повноважень, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами. Координацію органами державної влади визначеної Президентом України антикорупційної стратегії та інформування громадськості про вжиті заходи щодо запобігання і протидії корупції здійснюватиме спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, який в установленому порядку утворюється Президентом України. Цією нормою вбачається підпорядкування спеціально уповноваженого органу з питань антикорупційної політики Президенту, а не Уряду, як раніше.
Координацію діяльності правоохоронних органів із питань протидії корупції здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
Участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках і у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, також беруть: уповноважені підрозділи органів державної влади; місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.
Також до участі у запобіганні та здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень включено підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об’єднання громадян за їх згодою.
Нове законодавство покладає обов’язок вживати заходи щодо запобігання та протидії корупції на посадових і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів.
Вважаємо, що Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні» в цілому є прогресивнішим, ніж попередній Закон України «Про боротьбу з корупцією» і внесе позитивні зрушення у боротьбі з корупцією.
Запобігання проявам корупції у всіх сферах надання послуг громадянам стане основою зменшення корупції в цілому. Спрощення та відкритість у наданні послуг громадянам є запорукою зменшення зловживань зі сторони державних службовців та керівників підприємств, установ, організацій.
Ярослав ЛЕВКУН,
начальник Надвірнянського районного управління юстиції.