Газета по-надвірнянськи
 

Гімназія, загублена у безвісті

5 серпня 2011, 11:05 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 454 переглядів

На зорі зародження партнерських стосунків між Надвірною та польським містом Пруднік учительці іноземної мови Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 Вікторії Антонович неодноразово доводилося бувати в Опольському воєводстві Польщі, зокрема, у гостинному Пруд­ніку. Кілька разів вона супроводжувала сюди на відпочинок учнів своєї школи.

Якось польські друзі подарували місцевий журнал-річник «Земля Пруд­ніцька» – цікавий історичний часопис тутешнього краю. Саме в цьому виданні вона почерпнула інформацію про створення гімназії у Надвір­ній. Між істориками та краєзнавцями Надвірнянщини тривалий період точилися загадкові розмови про існування чи не існування такого нав­чального закладу у нашому місті. Достовірною інфор­мацією ніхто не володів. Лише нещодавно Вікторія Антонович поставила крап­ку в цікавій для жителів Надвірнянщини темі, обґрунтувавши на одній із краєзнавчих конференцій роботу гімназії у Надвірній.

Скориставшись нагодою, попросив Вікторію Василівну конкретизувати деякі позиції свого дослідження.

– Автор статті «Створення гімназії у Надвір­ній», – каже співрозмовниця, – Марик Забєровський, який часто друкується у виданні «Земля Прудніцька». Свою розвідку він присвятив матері-репатріантці з Над­вір­ної, членові цієї гімназії. На жаль, не вказує ні пріз­вища, ні імені.

Марик Забєровський – син тієї вчительки, яка пра­цювала у Надвірнянській гімназії, закінчив Опольський університет, учитель історії та англійської мови. Із 1986 року проживає і працює у Варшаві.

За його версією, необ­хідність у гімназії зумовлена тим, що молодь Надвір­нянщини змушена в тогочасі доїжджати до Станіславова для отримання ос­віти. Потемками добиралися до залізничної станції взимку, бредучи по глибокому снігу.

У 20-их роках минулого століття група зацікавлених осіб порушила питання заснування приватної гімназії в Надвірній. Проте ініціаторам не вистачило наполегливості для уможливлення цієї амбітної мети. Лише на початку 30-их років у зв`язку зі зміною міністра релігійних віро­сповідань та публічної освіти відбулося реформування освіти. Нею і запро­ва­дже­но двоступеневу середню школу, яка складалася з чотирикласної гімна­зії (нижчий ступінь) і дворіч­ного ліцею (вищий ступінь).

Після закінчення шостого класу основної школи учень мав право здавати вступні екзамени до гім­назії, закінчивши яку міг навчатися в ліцеї, яке тривало два роки. Закінчення ліцею ставало перепусткою до вузу. Одначе, ідея відкриття гімназії зависла в повітрі надовго.

– Коли ж, нарешті, проблему зрушили з мертвої точки?

– За твердженням Марика Забєровського, заснувати гімназію в Надвірній вдалося інспекторові шкіл Юзефу Фоллпрехту. Долаючи непрості перешкоди, він все-таки домігся свого.

16 травня 1936 року відбулося засідання Ради повітового відділу в Надвірній, щоб врешті-решт узаконити розв`язання назрілої проблеми. Це засідання своєю присут­ністю звеличили голова райвідділу-староста Стефан Вольський і члени Ради: інженер Людвік Кулик із Надвірної, ксьондз-декан Володимир Лісінецький із Гвозда, Володимир Лодзінський із Надвірної, Лесь Мироняк із Яблуниці, Юліан Урбанський із Солотвини та секретар Повітового відділу. До зали засідань запросили представників надвірнянської громадськості, серед яких – бурмістр Юзеф Андровскі, віце-бурмістер Василь Свищ, представник єврейської релі­гійної громади адвокат Боднар, директор комунальної каси Еміль Кальмук, делегат Асоціації купців Міхал Старер. Усі вони мали прислухатися до думки надвірнянців щодо створення запропонованого типу школи.

Той же інспектор шкіл Юзеф Фоллпрехт запропонував орендувати перший поверх повітового Спортивного дому для приміщення гімназії. Та голова райвідділу, староста Стефан Вольський просив прислухатися до його думки – створити не гімназію, а професійну середню школу, котра б забезпечувала молодь не лише освітою, але й професією, а значить, у майбутньому – працею. Свою позицію він обґрунтував кількома своїми версіями. Але більшість учасників засідання Ради повітового відділу підтримали Юзефа Фоллпрехта. Як він і наполягав, гімназію розмістили у приміщенні повітового Спортивного дому. Річна плата за оренду приміщення складала 1500 злотих. Розрахунок – у двотижневий термін і за три роки наперед. Позицію сторін погодили. Протягом літа приміщення відремонтували, переобладнали із пристосованого до потреб гімназії. Таким чином, у Надвірній утворили приватну польську гімназію – чотирилітню середню школу нижчого ступеня. Свою діяльність вона розпочала 3 вересня 1936 року під патронатом Кола приятелів приватної гімназії, в якому нав­чальний заклад знайшов на­дійну опору.

– Цікаво, хто зголосився управляти гімназією, сформувати її колектив?

– Функції директора взяв на себе Юзеф Фоллпрехт. Він згуртував навколо себе і фахове вчительське гроно.

До гімназії учні доїжджали з міст і сіл землі Надвірнянської. У 1936-1937 нав­чальному році навчалося тільки два класи: 1-А та 1-Б. На початок навчального року нараховувалось 82 учні. Це діти різних віросповідань: римо-католики, греко-католики, мойсеєвого, євангелісти та православні. Обов`язки школярів визначили 17-ма пунктами.

У гімназії навчання дітей оплачували. Щомісячна плата становила 27 злотих, а оплата батьківського комітету – 1 злотий.

При освітньому закладі працювала бібліотека, діяло два кабінети – природничий і географічний. Часто вчителі й дирекція гімназії організовували для учнів природничо-краєзнавчі екскурсії в Микуличин, Битків, до Манявського скиту. Також для учнів працювали інтернати – чоловічий та жіночий.

– Яку мету, крім навчання учнів, ще ставив перед собою педколектив гімназії?

– Гімназія дійсно, крім того, що давала своїм учням знання, формувала громадянську позицію. Учні брали активну участь у державних урочистостях: річниці смерті Пілсудського, дні народженні та іменин Пана президента, річниці битви під Молодьковим у жовтні 1914 року, святі Незалежності, Дню Конституції – 3 мая.

Для досягнення кращих успіхів у вихованні та нав­чанні учнів педколектив гімназії підтримував контакти із сім`єю учня.

– Як склалася подальша доля гімназії у Надвірній?

– Її розвій, начебто, і намічався. Адже розпорядженням міністра освіти від 28 травня 1937 року гімназії в Надвірній надано права державної, починаючи з 1937-1938 навчального року.

Щоріч вона мала збільшуватися на два класи. У 1940-му зі стін цього навчального закладу передбачався перший випуск гімназистів. Та її розвиток перервала Друга світова війна.

У вересні 1939 року у Надвірну вступили війська Червоної армії СРСР. Своє існування гімназія припинила, а нова влада утворила десятирічку, навчання і виховання учнів в якій базувалося на комуністичній ідеології. Та існування гімназії в нашому місті – вагомий крок у розвиток освіти на теренах Надвірнянщини в період польського панування, піднесення сподвижницької праці галицького народного вчителя.

Микола ПИТЛЮК

«Народна Воля»

 

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!