Газета по-надвірнянськи
 

…І в 90 літ горнеться до матінки-Землі

23 серпня 2011, 15:37 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 468 переглядів

Доля кожного з нас – у Господніх руках. І скільки би людина не прожила на цьому світі – все-таки життя видається коротким і журливим. Навіть тоді, коли оглядаєш уже пройдений шлях з висоти у дев`яносто літ.

Часто ми вітаємо іменинників, бажаємо прожити багато літ. Таких пророцтв упродовж життєвого шляху чимало адресували рідні, друзі та односельчани жительці с. Цуцилів Гафії Костянтинівні Москалюк з родини Турчанських.

Народилася п. Гафія 12 серпня 1921 року. У сім`ї їх було двоє: вона і старша сестра Марія, яка також ще живе. Нелегка доля виколисувала Гафію Костянтинівну. У ранньому дитинстві залишилася без батька. Складні умови тогочасного життя рано змусили малу Гафійку подорослішати. Але, з розповіді пані Гафії, своє дитинство та дівочі роки провела весело і щасливо. Закінчила чотири класи польської церковної школи, першим директором якої був її прадід дяк Теодор Турчанський. Пізніше стала членом товариства «Луг», брала активну участь в аматорських драматичних гуртках, дуже любила співати.

Невдовзі, молода та приваблива 17-річна Гафія закохується в юнака зі свого ж села Москалюка Івана Миколайовича, за яким чимало дівчат побивалося, але вибрав парубок саме її. А згодом молода пара зіграла весілля. У Гафії Костянтинівни та Івана Миколайовича народилося восьмеро дітей, які стали великим щастям для родини. Пані Гафія говорить: «Нелегко було, сім’я і робота, але Бог мені допоміг».

Пережила складні воєнні роки. Принесли вони їй багато лиха, але про війну жінка згадувати не хоче. «Це найгірший період життя всіх людей», – стверджує довгожителька. На своїх плечах довелось витримати роки повоєнної скрути. Пізніше – важка праця у колгоспі.

А коли над рідним Цуциловом замайорів синьо-жовтий прапор, навчала молодь села вправам «луговиків», стародавніх пісень січовиків, брала активну участь в ансамблі сільського Народного дому. У стародавніх вишиваних нею костюмах із веретеном вона – постійний учасник святкувань Днів м. Надвірна та Незалежності України і Гуцульського фестивалю у Надвірній. До речі, її власні костюми у народному строю везли на виставку до столиці.

Внучка Мирослава переймається ремеслом бабусі Гафії Москалюк і сьогодні. Світлина Романа Глодана

Життя пролетіло, мов сон. Здавалося б, уже всі лихоліття позаду, але доля не переставала випробовувати жінку. Довелось у житті пережити найстрашніше – поховати чоловіка і чотирьох дітей – двох дочок і двох синів.

Проживає Москалюк Гафія сама у своїй хатині. У Цуцилові влаштували собі обійстя і три дочки, а син – у Києві. Все життя вона трудилася на землі, сповідувала християнські традиції, берегла сімейний затишок, подавала приклад працьовитості, релігійності, чесності, правдивості, доброти, поваги, людяності. Дочекалася Гафія Миколаївна 18 онуків, 23 правнуків. Найстарша правнучка Ірина торік вийшла заміж, то ж бабуся Гафія сподівається побачити першу праправнучку. Зараз допомагає дітям та онукам мудрими порадами і добрим словом.

Але ніяке лихо не може добру, чуйну, сповнену оптимізму жінку перетворити у черству, байдужу людину. Односельці знають бабцю Гафію як велику трудівницю і веселу співочу жартівницю. Тому тягнуться до неї люди хто за порадою, а хто за гарним настроєм. Провідують щоденно родичі та сусіди. Відвідувачів вражає її безмежне бажання спілкуватись, живе з піснею на вустах, цікавиться подіями в селі, життям своїх односельців. Вона ще досить вправна жінка, сама себе обслуговує, все розуміє і розповідає, порається на городі.

Довгожителька знає багато стародавніх пісень, записує їх, любить співати. До неї приїздили і записували пісні із Львівського драматичного театру ім. М. Заньковецької. Усе своє життя любила рідний край, була йому відданою. Любов до пісні, народного строю, успадкованих традицій, своєї історії відлунюють у серці вже немолодої жінки. – Я завжди у своєму житті робила людям добро, – сказала ювілярка. – Мабуть за це Господь і дає мені можливість так довго жити…

Наприкінці пані Гафія поділилася секретом свого довголіття: працювати щиро і чесно, не втрачати силу духу, бо тільки Богу відомо скільки літ призначено кожному, поменше вживати алкогольних напоїв, бути впевненими у своїх силах, побільше радіти життю, головне, пам’ятати про Бога та Матінку Божу.

Такі люди – окраса нашого краю і гарний приклад для наслідування. Низький Вам уклін, шановна Гафіє Костянтинівно! Добра, міцного здоров’я та ще багато сонячних літ попереду!

Марія НАКЛАДЮК,

с. Цуцилів.

 

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!