Газета по-надвірнянськи
 

Майже годину найбільший Державний Прапор України майорів у неділю, 14 серпня, на майдані Шевченка у Надвірній, випромінюючи синьо-жовтими кольорами

23 серпня 2011, 15:46 | Рубрика: Влада, Духовність Версія для друку Версія для друку 2,166 переглядів

Велелюдну акцію в рамках всеукраїнського марафону «Рідний прапор нас єднає» Українська Народна Партія присвятила 20-ій річниці Незалежності України та Дню Державного Прапора України. У Надвірній відбулася за сприяння районної організації УНП, особисто її голови, депутата районної ради Ігоря Андруняка.

9 год. 30 хв. Головну площу міста заполонюють ветерани ОУН-УПА, активісти УНП, представники патріотичних та неурядових організацій, молодь, чимало жителів і гостей міста. Саме їх запросили до розгортання найбільшого синьо-жовтого Державного Прапора. За якусь мить він затріпотів своїм полотнищем загальною площею 1350 кв. м на майдані Шевченка. Щоб його розгорнути повністю потрібно щонайменше 44 чоловіки. У Надвірній їх було втричі більше.

Юні патріоти Надвірної разом із головою районної ради Василем Поповичем торкнулися руками священного прапора

До учасників акції звернувся голова виконкому Івано-Франківської обласної організації УНП Дмитро Чуйко, який зазначив, що з Надвірної УНП розпочинає марафон Україною. – Сьогодні цей прапор поїде в Коломию, далі – в Івано-Франківськ, а далі – обласними центрами нашої держави, закінчить свою мандрівку в Києві. Нині цей найбільший у світі Державний Прапор України є доказом того, що ми всі українці, що ми всі об`єднані в Соборній суверенній державі. Сотні тисяч рук українців в Україні торкалися цього священного прапора. Ми сьогодні робимо це також.

– Вперше, – сказав Ігор Андруняк, – найбільший Державний Прапор України розгорнули 23 серпня 2007 року на площі біля палацу молоді «Юність» у Донецьку. Його виготовила жителька цього міста, пенсіонерка, шахтарська вдова Марія Беляткова. – УНП своїми діями подає приклад кожному українцеві. І якщо кожен з нас справді працюватиме для рідної держави і дбатиме про неї, то вже у найближчому часі Україна зможе комфортно почуватися у колі розвинених європейських держав.

Нині ми робимо це тому, щоб доказати світові, Україні, Європі, усім континентам на земній кулі, що ми єдині, що нас ніколи ніхто не поділить ні за мовною ознакою, ні за релігійною, ні за світоглядною. Патріотичне слово виголосив політв`язень, який ще в 1952 році підняв синьо-жовтий прапор над Чернівецьким університетом ім. Юрія Федьковича, знаний патріот краю Володимир Андрушко.

– Піднятий мною папор над найбільшим вузом Буковини, – сповістив оратор, – став наслідком мого виховання батьками-патріотами в селі Саджавка, моєї боротьби за незалежність нашого народу.

Аналогічних синьо-жовтих стягів за роки більшовицької окупації я вивісив близько десяти.

Пізніше за мій спротив комуністичним окупантам зазнав чимало різних знущань, а ті, котрі знущалися тоді наді мною, і тепер моїх батьків називають «братиками», зрадниками, ворогами народу. Але я щасливий, що дожив до проголошення нашої Незалежності. Це був найщасливіший день у моєму житті, – підсумував Володимир Андрушко.

– Ми повинні поважати свій національний стяг, – наголосив голова районної ради Василь Попович, – любити його. Адже народ, який не поважає своєї історії, своїх національних символів, у нього не дуже добра перспектива майбутнього.

Символічно, що поряд зі мною наше синьо-жовте знамено тримали маленькі діти в українських вишиванках, піднімаючи його над своїми головами.

Це наше майбутнє. Прапор – це єднання всіх нас один раз і назавжди. Мусимо розуміти, що Україна, її суверенітет даються один раз, але не назавжди. Тому ми повинні леліяти, берегти нашу Незалежність і боротися за неї. Повірте, ніхто не хоче сильної, незалежної України ні на Заході, ні на Сході. Ми мусимо відстоювати її, розбудовувати.

Ось такий стяг накрив майже всю площу перед пам`ятником Т. Г. Шевченку

Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович привітав усіх надвірнянців, жителів району зі святом розгортання найбільшого у світі Державного Прапора України у нашому місті. Нагадав, що на теренах району вперше синьо-жовтий прапор піднято над Пнівським замком. І мусимо пам`ятати тих патріотів краю, котрі стояли біля витоків Незалежності на території Надвірної. Дуже приємно, що ця акція започатковує свою ходу саме з нашого міста. Бо сьогодні, як ніколи, нам потрібне єднання, згуртованість. У рік 20-річчя Незалежності України ми не повинні бути байдужими. Хочеться, щоб ми зробили багато корисних справ не лише у переддень народження Соборної держави, а й у переддень іншого великого свята – Дня Державного прапора України. Кожна надвірнянська родина у дні святкувань має вивісити синьо-жовте знамено на своїх помешканнях. Турбуймося про тих людей, які стояли біля витоків незалежності у нашому краї.

Співголова районного осередку «Союзу Укра­їнок», методист районного будинку культури Марія Ковальчук кульмінацією свого виступу обрала віршовані рядки, які народилися у неї ще в 2006 році під час влаштування у РБК свята Державного Прапора України.

Сьогодні в нас величне свято

І прапор синьо-жовтий майорить,

Бо ми народ, ми нація, ми українці

І прапор цей по світу нам вовік носить.

На цій ноті завершилися торжества з розгортання найбільшого у світі синьо-жовтого прапора  у Надвірній. Дмитро Чуйко від імені Центрального ПроводуУНП вручив найдостойнішим десятьом її активістам грамоти з нагоди 20-річчя Незалежності України за вагомий особистий внесок у боротьбу за Незалежність та розвиток Української Держави.

Микола Питлюк «Народна Воля»

Світлини Володимира МАНІВЧУКА

 

1 коментар

1 коментар до “Майже годину найбільший Державний Прапор України майорів у неділю, 14 серпня, на майдані Шевченка у Надвірній, випромінюючи синьо-жовтими кольорами”

  1. Пегрук коментує:

    Символ-перевертень

    Як жовто-блакитний був прапор держави,
    То перевернули, глузуючи, жаби.
    Із нього зробили якийсь синьо-жовтий.
    Спитаєш: «Навіщо?» – почуєш «Пішов ти»

    Хтось каже, що жовтий – пшенична є нива,
    Ця думка не слушна, ба більше – брехлива,
    Бо соняшник жовтий, не хліба то колір.
    Знущатись над прапором будем доколи?

    Що з того, що сонце горішнє від неба.
    Народу байдуже – аморфна амеба!
    А синя ж вода гасить жовте багаття.
    Ні, символ-перевертень – це забагато!

    За прапор зіпсований з кого питати?
    Які аргументи були в депутатів?
    Чи жовто-блакитний є символ навали?
    Під жовто-блакитним людей катували?

    А скільки їх вбили під тим, що червоний?
    Глухі не почують по душах їх дзвони.
    А голодомор, табори і в’язниці
    Ми позабували, бо пам’яттю ниці?

    Дурниць наробили за ці 20 років,
    Та досі не можемо вивчить уроків,
    Що жовте – це сонячне, творче, активне,
    А синє – вологе та консервативне.

    Не синява має над жовтим довліти,
    А сонце на небі, тоді моноліти
    Собою являтимуть прапор й держава.
    Інакше неправда, і та вже іржава.

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!