«Мій поклик: праця, щастя і свобода»

Сьогодні 155-річний ювілей Івана Франка – українського Мойсея, гордості нашої нації, будівничого нашої державності. У душу і серце народу він увійшов як пророк незалежної української держави. Його ім`я рідне і дороге кожному краянину, кожному українцю. І сьогодні твори письменника залишаються актуальними, адже він значно випереджав свій час, йшов далеко попереду свого покоління.

Небагато постатей в історії людства можна назвати, рівних йому за багатогранністю таланту та його працьовитості. Іванові Франку належить понад 5 тисяч творів у різних галузях літератури і науки: у поезії, драматургії, художній прозі, публіцистиці, фольклористиці, історії і філософії, з економіки і права, краєзнавства, бібліографії.

За роки незалежної України побачили світ твори поета, які раніше не видавали, а також почали друкувати додаткові томи до 50-томного зібрання творів Івана Франка. Випущені у світ 50 томів за радянських часів – лише третина написаного Іваном Франком. Кількість томів будь-кого у той час не мала перевищувати доробку Леніна.

Однією з найцікавіших праць Франка, яку раніше не видавали, є стаття «Що таке поступ?». У ній він сміливо виступив проти «Енгельсової народної держави», яка стала б «величезною народною тюрмою», а її  керманичі «мали б в своїх руках таку величезну власть над життям і долею міліонів своїх товаришів, які не мали би найбільші деспоти». Можна тільки дивуватися пророчому передбаченню Франка, який у «народній державі» зумів розгледіти тоталітарну систему комуністичної влади.

Безмежна любов до матері-України звучить у раніше заборонених творах Франка – «Розвивайся ти, високий дубе», «Гей, Січ іде», «Великі роковини», а вірш «Не пора, не пора» став Гімном боротьби за незалежну Українську державу.

Іван Франко писав: «Мій руський патріотизм – то не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо, покладене долею на мої плечі». Політична діяльність Івана Франка тричі спричиняла його ув`язнення, яке тільки загартувало його. Вийшовши на волю, Франко переконався, що багато його знайомих відвернулись від нього. Склавши з відзнакою докторат зі славістики у Відні, він не допущений до викладання у Львівському університеті. Настроєна актиукраїнськи професура робила все можливе, щоб він не використав університетської кафедри для пропаганди своїх передових поглядів. Польські та австрійські реакціонери робили все можливе, вдавались і до провокацій, щоб перешкодити Іванові Франку бути обраним до парламенту.

Своєю невтомною, надзвичайно плідною працею Іван Франко піднімав національну свідомість, будив відвагу і хоробрість, волелюбність, прагнення народу вибороти і створити власну незалежну державу:

Єднаймося, братаймося

В товариство чесне,

Хай братерством, щирими трудами

Вкраїна воскресне!

Раїса ГРУШЕЦЬКА,

завідувач відділу краєзнавчої літератури центральної районної бібліотеки.