Знаковою подією для нашого краю у царині літератури стало видання торік книги прозових творів письменника, нашого краянина, уродженця с. Красної Василя Левицького «Великий день. Пізнє літо. Новели та оповідання». Вона побачила світ у ЗАТ «Надвірнянська друкарня» завдяки рішенню координаційної ради з питань видавничої справи Надвірнянських районної ради і райдержадміністрації у рамках Програми підтримки україномовного книговидання та книгорозповсюдження у Надвірнянському районі на 2009-2011 роки, прийнятої Надвірнянською районною радою.
Про презентацію цієї книги та про численні схвальні відгуки про неї «Народна Воля» інформувала навесні цього року. Зокрема, високу професійну оцінку книзі та праці її редактора-упорядника Івана Гриджука, редактора «Народної Волі» дали керівник літстудії «Бистрінь», член НСПУ Нестор Чир, голова обласної письменницької організації і літературознавець Євген Баран, відомий поет, депутат обласної ради Ярослав Ткачівський, члени НСПУ Іван Гаврилович і Галина Христан, учасники районного семінару учителів-словесників у Краснянській ЗОШ І-ІІІ ст. та педагоги цієї школи. Як про потрібну і важливу книгу та про маштабну упорядницьку роботу Івана Гриджука відзначали на презентації книги у Львові у квітні письменник, лауреат Шевченківської премії, Герой України Роман Іваничук, прозаїк Василь Габор, літературознавець Віктор Неборак, заслужений діяч мистецтв України Василь Семенюк. Івано-Франківське обласне радіо транслювало тематичну святкову передачу, присвячену творчості Василя Левицького, в якій її автор, заслужений журналіст України Богдан Кучер оцінив солідну роботу автора-упорядника Івана Гриджука, який зробив спробу допомогти пізнати пласт української молодої новелістики. А кому з наших краян усміхнулося щастя придбати цю книгу, той, безумовно, подумки подякував Богові, що високий і неординарний талант випав на долю саме Василя Левицького як майстра невеликої прози, хоча за віком він був ще надто молодий і, на жаль, необласканий тодішнім напівбідацьким життям. Василь Левицький у непрості радянські часи став членом Спілки письменників України, його оповідання і новели публікували всеукраїнські часописи, а також у збірнику українських оповідань, перекладених чеською мовою. Як на молодий вік це вагомий творчий доробок і якби не трагічна смерть влітку 1989-го під час перебування на заробітках у Миколаївській області, Україна мала б геніального письменника і славного сина з Галичини.
Якраз про образність Василевого слова і думки, його високу художню вартість, емоційну насиченість і пише автор нарису-передмови «Осягав високе і благородне слово», упорядник та редактор книги Іван Гриджук. Він провів велику пошукову роботу щодо охоплення якнайбільше свідчень і прижиттєвих фактів та спогадів про письменника-земляка. Йому поталанило віднайти багатьох відомих українських літераторів, журналістів, громадських діячів та однокурсників Василя Левицького, котрі близько знали зовсім молодого, гарного, мудрого, веселого, талановитого і надзвичайно працьовитого новеліста. Своє мудре і щире слово вони сказали у книжці, але сказали саме через наполегливого і, навіть, впертого у своїх пошуках Івана Гриджука. І такі справи не даються легко. Бо можна було піти простішим і легшим шляхом – подати з двох виданих збірок 32 новели й оповідання В. Левицького і ніхто би не мав до нього ніяких претензій. Однак, якраз у зібраних спогадах завдяки Іванові Гриджуку ми маємо можливість знайомитися з цілісним і всебічним образом і постаттю письменника. Ми бачимо не лише гострого своїм розумом і щирим серцем Василя Левицького-письменника, але й людину і народ, якому фактично адресовані новели й оповідання талановитого майстра слова і знавця людської душі в усіх її проявах – щасливих і нещасливих, радісних і сумних.
Коли вчитуємося у рядки нарису «Осягав високе й благородне слово» Івана Гриджука, то відчуваємо як кожен рядок обпікає болем і жалем автора як побратима-журналіста і земляка, як дослідника і шанувальника творчості новеліста. Бо й направду емоційною напруженістю позначені рядки Івана Гриджука про творчу майстерню Василя Левицького: «Сіль його творчості – у силі й глибині непересічного таланту, в глибинному і величному змісті новел Стефаникової і Тютюнникової сили, які полишили значний слід в історії української літератури». Або ось таке одкровення, як заклик: «Пам`ятаймо: Василь Левицький понад усе любив рідну матір, рідне село і рідне слово. Вчімся у нього цього і робім так само. Це буде найвищою для нас наукою і відзнакою та найкращою пам`яттю про нього. Василь своїм духом, своєю одухотвореністю і талантом, присутністю своїми творами у нашому житті і надалі залишається помітною зорею на небосхилі української літератури».
Іван Гриджук своїм нарисом-передмовою і дослідницькою працею над укладанням книги Василя Левицького переконливо довів, що в особі Василя Левицького маємо «письменника і філософа, як людини з новим маштабним мисленням майбутнього». А ще, вважаю, що видання «Великий день. Пізнє літо. Новели та оповідання» Василя Левицького стало неопалимою купиною його таланту, світлого розуму і гарячого серця. І в цьому ще одна особливість, що Іван Гриджук подарував нам можливість причаститися духом і талантом молодого новеліста-земляка і нагадує, що у Красній – витоки народження і босоногих літ Василя Левицького, а у Львові – розквіт його духу і таланту. Саме у Красну і Львів варто їхати, йти, щоб читати Василя Левицького.
Тому цілком підтримую висунення кандидатури Івана Гриджука літстудією «Бистрінь» на здобуття районної премії ім. Надії Попович у номінації «Література». І сподіваюсь, що таке моє слово – не єдине.
Роман ФЛИС,
член Національної спілки журналістів України.