Нещодавно відбулася презентація книги відомого нашого краянина, громадського діяча Богдана БЕРЕЗИЦЬКОГО «Нариси з історії Руху і Незалежності», що вийшла друком у видавництві ПП «Сімик», м. Івано-Франківськ, 2011.
Пропонуємо інтерв`ю з автором.

Богдан Березицький твердо вірить у краще майбутнє донечки Наталочки та її ровесників, яким і розбудовувати самостійну Україну
– Богдане Адамовичу, у своїй книзі Ви здійснили екскурс в історію України від княжих часів. Якої мети хотіли досягнути?
– У першу чергу прагнув показати події двадцятирічної давності в зв’язку з далеким минулим. Не можна розглядати таку, поза сумнівом, історичну подію, як здобуття Україною Незалежності відірвано від історії України, від самих витоків нашої державності. Не лише фахові історики, але й досить широка читацька аудиторія знайомі з нашою історією. Але практично або відсутні чи маловідомі праці, в яких спресовано всю історію України з аналізом причин розквіту, але найчастіше прикрих її поразок і занепаду. І таку спробу я зробив. Наскільки вона вдала, судити читачам.
Та думаю, що я переконливо довів, що саме праця Руху під проводом В’ячеслава Чорновола логічно завершила багатовіковий похід українців за своєю державністю. На референдумі 1 грудня 1991 року понад 90% відсотків виборців підтримали проголошену 24 серпня Незалежність.
– Що передбачала програма Руху і що вийшло насправді?
– Програма НРУ (за перебудову) передбачала входження до оновленого Союзу. Однак зусиллями В`ячеслава Чорновола і рухівських організацій усіх областей та Криму прийняли нову програму, яка передбачала здобуття Незалежності України.
– Які заходи Руху і події того часу були головними для досягнення цієї величної мети?
– «Ланцюгом Злуки» 22 січня 1990 р. український народ проголосив на весь світ, що він має намір відродити свою державність, втрачену на початку ХХ століття. Тоді до цієї справи долучилися мільйони українців від Галичини до Києва. А вже відзначення 500-річчя Козаччини влітку того року об’єднало всю Україну довкола великої ідеї.
– Які особистості відігравали головну роль у тих подіях?
– Іван Драч, Дмитро Павличко, Михайло Горинь, Левко Лук’яненко. Але визначною постаттю був В`ячеслав Чорновіл, який позбавив український народ від ілюзії про можливість перебудови імперії ще в 1989-му на перших вічах і послідовно вів Рух і українців до тріумфу 1 грудня 1991 року.
– Що Ви можете сказати про розколи Руху?
– Частина політиків вважала за необхідне перебудувати імперсько-колоніальну систему заради її збереження. Інша частина на чолі з В.Чорноволом вважала за необхідне повністю її ліквідувати, а Україну проголосити незалежною державою. Обстановка для цього була сприятливою. Подібна ситуація мала місце як у суспільстві, так і в Русі після його утворення 8-9 вересня 1989 року. Це було підставою для протистояння всередині Руху і можливість розколу існувала ще до його утворення і всі подальші роки. Серйозний розкол відбувся після референдуму, коли прихильники перебудови оголосили обструкцію В.Чорноволові через його вимогу провести вибори всіх органів влади від місцевих до парламентських. Надалі противники Незалежності, що залишилися при владі, сформували законодавче поле псевдоприватизації підприємств. Через це практично знищено всю промисловість у державі, а власниками підприємств стали неукраїнські спритники. Така ситуація зумовлювала загрозу або знищення Руху, або його розколу. Це і сталося на третьому з’їзді Руху. Тоді Рух перетворився на партію й оголосив про перехід в опозицію до неукраїнської влади. Надалі мали місце дискусії щодо розвитку економіки, сільського господарства, приватизації, але до розколів вони не привели. Гостра криза виникла в Русі напередодні президентських виборів 1999 року. Причиною було питання про висунення кандидата на посаду Президента від Руху, чи підтримку Л. Кучми. Тоді розкол відбувся. Крім того, загинув В. Чорновіл. Розслідування обставин катастрофи на Бориспільському шосе не завершене до цього часу і це є свідченням причетності тодішньої влади до загибелі лідера Руху.
– Якою Вам нині бачиться можливість змінити стан справ в Україні на користь народу і держави?
– Відповідь на це питання дана в розділі «Про національну ідею». Перш за все, у країні необхідно суттєво покращити економічну ситуацію через надання всякої можливої підтримки малому і середньому приватному бізнесові (МСПП). Необхідно змінити принципи заснування МСПП. Замість реєстрації достатньо повідомлення про початок діяльності. Ці, ряд інших заходів і зниження податкового та інших платежів дасть можливість збільшити кількість робочих місць в Україні мінімум на 7 мільйонів. При цьому значно збільшаться надходження до бюджету і Пенсійного фонду. Передбачаю суттєво покращити справи в сільському господарстві. Тут необхідно захистити сільгоспвиробників від посередників. Цей та інші передбачувані у книзі заходи (підняття закупівельних цін при збереженні цін на продукцію переробки, надання вигідних кредитів для придбання техніки і витратних матеріалів під низькі відсотки) значно підвищать ефективність нашого сільського господарства.
Надзвичайно важливою проблемою є створення системи патріотичного виховання дітей та молоді, відродження і захисту української мови, культури, традицій і звичаїв. Необхідно належно підтримувати українські періодичні видання і книгодрукування. Суттєво потрібно реформувати системи правоохоронних органів та судочинства. Законодавчо і конституційно необхідно покращити становище українців як титульної нації. Україні необхідно зняти питання двомовності. Мови національних меншин повинні мати гарантії розвитку. Але державною й офіційною повинна бути українська.
Напередодні 20-ї річниці Незалежності України від імені районної організації Народного Руху України сердечно вітаю усіх краян із цим визначним святом. Бажаю усім і кожному стати творцем такої України, про яку ми всі мріяли 20 років тому, якою її бачив В`ячеслав Чорновіл.
Леся ДУТЧАК
«Народна Воля»
Світлина Назарія ГРИДЖУКА