Газета по-надвірнянськи
 

Степан Ленкавський – ідеолог Організації Українських Націоналістів (ОУН)

5 серпня 2011, 11:01 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 1,242 переглядів

Надвірнянська районна організація Української Народної Партії щиросердечно дякує депутатам Надвірнянської міської ради, які підтримали проект рішення про присвоєння Степанові Ленкавському звання почесного громадянина м. Надвірна у зв`язку із 20-річчям Незалежності України, із клопотанням про що райорганізація УНП звернулася до міської ради ще минулого року.

Степан Ленкавський народився 6 липня 1904 року в с. Угорники Станіславського повіту в родині отця УГКЦ Володимира Ленкавського і Марії з родини Антульських. У 1909 р. батька С. Ленкавського призначили парохом с. Фитьків у Надвірнянщині, де він змінює пароха Льва Левицького. Родина переїздить з Угорників до Фитькова.

У Фитькові С. Ленкавський закінчив чотири класи сіль­ської школи, а потім навчався у Станіславській гімназії. Під час навчання у гімназії Степан приїздить у Фитьків, проводить із молоддю зустрічі на патріотичну тематику. Молодь і жителі села називали його «Штефком».

Світогляд Степана Ленкавського формувався під впливом національно свідомих жителів села, 46 з яких знаходилися у лавах Укра­їнських Січових Стрільців та Української Галицької Армії. Троє з них були сотниками. С. Ленкавський також проводив бесіди із соціал-демократами.

У 1922 році родина Ленкавських переїздить у с. За­гвіздя біля Станіслава, де батько служив на парохії до 1944-го.

У гімназії Степан належить до організації Вищих кляс Українських Гімназій, Союзу Української Націоналістичної Молоді (СУНМ). Опісля поступає у Львівський університет на філософські студії, входить до  проводу СУНМ. Співпрацює із журналом «Смолоскип», публікує нарис про філософські основи ідеології Дмитра Донцова, сприяє створенню структур СУНМ і у Надвірнянщині. Він розробляє питання націона­лістичної ідеології, будуючи її на ідейних засадах Міхнов­сь­кого і Донцова, кладучи в основу героїзм Українських Сі­чових Стрільців і студентів, які загинули під Крутами.

Степан Ленкавський належав до найпершої групи молодих націоналістів, які активізувались у 20-их роках після програшу визвольних змагань. У 1929 році у Відні на Конгресі Українських Націоналістів серед 30 делегатів Степан Ленкавський виголошує реферат «Суверенна Україна та національна революція». Третього лютого 1929-го на Конгресі приймають Уст­рій Організації Українських Націоналістів. Новозаснована ОУН нараховувала 28 членів, серед яких і Степан Ленкавський. Він привіз до Львова напрями розбудови ОУН на західноукраїнських землях, котрі отримав від Євгена Коновальця. Редагує підпільний часопис «Юнак», присвячений ідеологічно-політичному вишколові юнацтва. Влітку 1929 року С. Ленкавський укладає «Десять заповідей Українського націоналіста» («Декалог»). У зв`язку з проведенням польською владою пацифікації (умиротворення) переїздить у 1930 році до Кракова, де студіює філософію в Ягеллонському університеті.

2 лис­топада 1931 р. Степана Ленкавського заарештували полки на 4 роки…

У квітні 1941-го у Кракові відбувся ІІ Надзвичайний Великий Збір ОУН, на якому обрано Провідником Степана Бандеру. Степан Ленкавський очолює секцію політичної пропаганди і стає заступником керівника Проводу.

30 червня 1941 р. у Львові проголошують Акт відновлення Української держави. На чолі тимчасового Державного правління стає Ярослав Стецько. У Львові Степан Ленкавський керує пропагандивною референтурою, формує похідні групи на схід України і забезпечує їх пропагандивними матеріалами.

29 липня 1941 р. німецька таємна поліція арештує ке­рів­ника пропаганди професора С. Ленкавського і відправляє до краківської тюрми «Монтелюнніх», а в 1942 році відправлений до німецького концентраційного табору «Аушвіц». Катування тривали і вдень, і вночі, але у таборі був жартівником й оптиміс­том, де піднімав дух українських в`язнів. Пробув у концент­раційному таборі до 1944 року.

Після завершення війни С. Ленкавський перебуває у Римі, де проводить пропагандивну роботу серед інтегрованих українських вояків. Потім перебирається до Мюн­хена, куди прибуває і Степан Бандера. Створюються Закордонні частини ОУН (ЗЧ ОУН), у провід яких входить професор Степан Ленкавський, який займається питанням внутрішньої політики ЗЧ ОУН. У цей час він пише праці «Історія українського націоналізму», «Українська  Війсь­кова Організація», «Положення України в часі ІІ світової війни», «Мельниківська група».

Після вбивства в 1959 р. Степана Бандери ЗЧ ОУН очолив Степан Ленкавський, який став ідейним засновником координаційного центру громадського життя укра­їнців у діаспорі – СКВУ, офіційним редактором часопису «Шлях перемоги».

Якщо зібрати статті і праці С. Ленкавського, то вийшла б багатотомна книга. В останні роки свого життя він відредагував та впорядкував збірник творів Степана Бандери «Перспективи української революції». Багато уваги приділяв справі захисту укра­їнських політв`язнів у 70-их роках минулого століття. Він належав до тієї категорії провідників ОУН, які не любили влади і за владу ніколи не змагалися, був людиною скромною, але дуже великого і багатого таланту, сумлінням ОУН. Як націоналістичний ідеолог він був безкомпроміс­ним революціонером.

Не мав ні сім`ї, ні дітей. Пов­ністю присвятив себе служінню Україні. Досить драматично завершився шлях матері видатного борця…

Після важкої недуги Степан Ленкавський помер 30 жовтня 1977 року в Мюнхені. Його захоронено на україн­сь­кій частині кладовища  Вальд­фрідгоф.

Ігор АНДРУНЯК,

депутат районної ради, голова Надвірнянської райорганізації Української Народної Партії.

 

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!