Газета по-надвірнянськи
 

Відновили пам`ятник оленю у Ланчині

30 вересня 2011, 12:30 | Рубрика: Влада, Духовність Версія для друку Версія для друку 440 переглядів

У день найбільшого державного свята – 20-ї річниці Незалежності України депутат обласної ради, заступник голови Івано-Франківської ДПА Володимир Попович (на світлині – у центрі) відновив візитівку Ланчина, збудовану ще в 1952-му.

Такий подарунок мецената рідному селищу зроблено не випадково. Із покоління в покоління ланчинці передають легенду – цікаву і захоплюючу.

…Це було давно. У підніжжі однієї гори на правому березі річки Прут тулилося небагато хатин, униз збігав шумний і прудкий потік Ворюк. Із самого вершечка гори росли густими рядами розлогі смереки. Місцину освічувала ясна зоряна ніч. Темні гори здіймалися велетнями в піднебесся. Раптом нічну тишу та спокій одного господаря порушив стук у шибку. «Хто там?» – почулося з хати. А у від­по­відь знову стук.

Вийшов чоловік і побачив… красиву руду лань, яка впала навколішки і очима просила господаря допомогти. Розбудив господар єдиного сина Мартинка і пішли вони услід за сарною. Олениця вела батька і сина вздовж Ворюка. Зорі мерехтіли ясно-ясно, освітлюючи шлях. Не зчулися, як опинилися в місцині, де могла пролізти лише дитина, щоб врятувати оленятко. Батько не вагаючись допоміг синові дістатись до малятка лані, щоб визволити.

«Ну, бувай здорова, лане», – прощалися батько і син. – Хай щастить тобі, бережи своє дитя…». Але диво дивне сталося – син господаря з тих пір почав зцілювати людей зелом і пророкувати. І той дар, мабуть, від Бога, передався нащадкам від батька до сина. Ланчинці ще й досі пам`ятають одного з них. Так оповідає легенда…

…Вдячні нащадки, як символ єднання людини і природи, як символ невгасимої материнської любові, спорудили пам`ятник матері-лані і врятованому дитяткові.

«Олені»– і це слово, і це місце зна­йомі кожному ланчинцеві. Тут призначали, призначають і  призначатимуть закохані побачення. Біля оленів зупиняються і фотографуються наречені, бо це – запорука і символ їхньої щасливої долі та майбутнього материнства. А матері, ведучи сина чи дочку вперше до школи, обов’язково розповідають цю ле­генду своїй дитині. Десь у наших горах, у гущавині живе та диво-лань, і може комусь із нас пощастить зустрітись із нею колись.

Від імені усіх ланчинців селищний голова Михайло Іванюк подякував Воло­ди­миро­ві Поповичу за відновлення постаменту і побажав усім успіхів у праці, радості від усвідомлення власної причетності до розбудови населеного пункту та всієї України, примноження рідної природи – основи людського життя.

Наш кор.

 

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!