Яскравий талант художника

Лише окремим людям даний талант від Бога і загадкової природи пензлем і фарбами відтворити цю живу красу на полотні, і не лише просто красу як об`єкт природи, історичного місця, певного пам`ятника, неординарної людини чи суспільної значущої події, а серцем і розумом художника одухотворити написану картину (малюють картини лише діти або закоха­ні), щоб звичайні фарби запроменіли веселковими кольорами, які здатні зачарувати наше сер­це, збудити дум­ку, викликати радісні від­чут­­тя і насолоду в усьому нашому єстві.  Якраз це і є мистецтво, яке дарують нам художники.

На світлині Івана Гриджука: Дмитро Угринюк на своїй виставці до 20-и річчя Незалежності України у районному будинку культури

Мені було при­ємно дізнатися, що художника-надвір­нянця Дмитра Угринюка представники твор­чої інтелігенції Надвір­ної обрали претендентом у номінації живопису на премію нашої славнозвісної поетеси Надії Попович. Я мав нагоду неодноразово побувати в його художній майстерні, розмовляти на теми мистецтва, спостерігати, як він кладе лиш йому одному зрозумілий штрих, цяточку, мазок то одним, то другим пензлем на полотні ще без рамки, і як чисте і безмовне полотно заповняє образ його задуму, образ широкий і конкретний – пейзаж це чи портрет, а чи групові образи, які ми бачимо на його іконах. Не знаю чому, але я ще з малого хлопця любив спостерігати (спостерігаю й до­тепер), як зароджується світанок у будь-яку пору, яки­ми дивовижними відтінками сонце золотить обрій і не­бо, і як за лічені секунди виринає з небесного океану його червоно-кроваве обличчя, що на очах перетворюється в сріблястосліпучий гігантський диск. Одне слово – краса! Таку ж красу дарує нам у найрізноманітніших проявах художник Дмитро Угринюк.

У серпнево-вересневі дні в районному будинку культури діє виставка картин Дмитра Угринюка (у попередні роки організовували декілька виставок). Я відвідав її з друзями і пан Дмитро на нашу просьбу розповів про ряд полотен та ікон, як виник задум, як ви­зрівав у душі образ, як внут­рішнім зором створював композицію, змішував різні ко­льо­ри фарб і вже після всього осмислення процесу живописання брався за роботу.

А робіт-полотен на виставці представлено багато: «Матір Божа з дитятком-Ісусом» (краса і ніжність так і променить з їхніх одухотворених облич, погляд, наче живих очей, говорить про бла­гість і святість їхніх душ; ру­ки, пальці – бери, приві­тайся і поцілуй (великий іспанський живописець Гойя вважав за найтруднішу штуку подати якраз на полотні кисті рук, особливо дітей),  «Тайна вече­ря» (усім відомий образ за Леонардо да Вінчі, символічна трактовка прощання Ісуса Христа з апостолами), «Ісус Пантократор» (Вседержитель), «Святе сімейство» – ве­лика картина-образ (100х70 см), написана у світлих різнобарвних тонах. Майстерність художника тут  особливо про­мовиста знову ж таки у філігранній техніці написання облич і рук, «Різдво Христове» – також талановита пра­ця, яка може стати окрасою навіть знаменитих хра­мів-церков України, «Матір Божа благословляє дітей» – аж проситься цей символічний образ для друку пам`ятних образків великими накладами.

На виставці бачимо ряд жіночих портретів у кольорі, техніка олійного живопису висока, обличчя виконані тонко, навіть ефектно, вони сві­тяться життям і радістю – це «Дівчина з фі­алками», «Жін­ка дарує усмішку» – вібруюче блідорожеве сяйво її свет­ра, мовби зачаровує, прос­то жінка-сонечко, а «Вогненна дівчина» – це, як на мене, шедевр у червоно-яскраво-блідо-палаючім вирі фантастичного вогнища, яке, здається, обпече руку, якщо доторкнутися до портрета. Повторююсь із приємністю – талановита арт-штука Дмитра Угринюка.

Не менше захоплюють пей­зажні полотна «Весняний сніг у березневім гайку», «Страгора», «Річка Ворона», «Казкові Горгани», «Річка Луквиця» тощо. Кожний пейзаж виписаний тонко, яскраво і колоритно, багато живого світла і живих тіней від дерев, каміння, хмар і мерехтливої далечі безкінечної перспективи.

Художник Дмитро Угринюк – воістину щаслива людина, бо має у своєму гарячому серці божу іскру, творить для людей красиве, радісне і мудре мистецтво, яке ніколи не проминає, а живе вічно. Тому премія ім. Надії Попович стала би гідною відзнакою яскравого таланту цього митця.

Роман ФЛИС,

член НСЖУ.