І словом не згадали про тих, котрі творили наше підприємство

Тихо і непомітно для громад­ськості Надвірнянщини прожито славне в недалекому минулому, зазвичай, гучне для міста Надвір­на, свято Дня працівника лісу.

До лісу – одного з найбільших багатств району, причетна значна частина його жителів, яким він забезпечує певні заробітки та прожиття.

Зовсім у недалекому минулому центром лісового притягання сотень і тисяч жителів району залишався Надвірнянський лісокомбінат. Високотехнічно розвинуте європейського рівня багатогалузеве лісове і лісопереробне виробництво славилось як пристановище для кількох тисяч його працівників. Слугувало не тільки джерелом прожиття, а й моральною гордістю причетності до нього цілих сімейних династій надвірнянців та жителів прилеглих сіл.

Зі шкільної парти юне поко­ління залучали до лісової справи – від насадження та вирощування лісу до глибокої переробки його дарів, здобуваючи неоціненний досвід і знання, завдяки яким поповнювали ряди досвідчених кадрів лісівників. Їх професіона­лізм набував найвищого рівня. Досвід переймали не тільки на аналогічних підприємствах держави, але й із передових європей­ських лісових країн.

Із робітничих кадрів поповнювали спеціальні та вищі нав­чальні лісові заклади, звідки на підприємство поверталися молоді, освічені, енергійні інженери. Вони власним досвідом, творчим прагненням і самовідданою енергією творили промислову гор­дість України – найпередовіше, технологічно високо розвинуте, багатогалузеве виробництво – ВАТ «Надвірнянський лісоком­бінат».

На жаль, невміле і неграмотне застосування до підприємства економічної політики України останніх років, посилене переважно корисливим споживацьким баченням керівництва, дещо посунули значимість його для міста і району. Невміння, а скоріше небажання, поєднати на благо колективу статус державного лісового господарства з приватною акціонерною лісопереробною галуззю призвело до тривалого зубожіння як однієї, так і другої ланки: «в руках» однієї опинився ліс (деревина), а в інших – засоби для її переробки. «Прихватизація» майна акціонерного товариства за копійки, як, наприклад, залізничного тепловоза за 100 грн. чи земельної ділянки у35 гапо 1-4 грн., без всякого від­шкодування коштів акціонерам, призвела до штучного, умисного банкрутства підприємства, пов­ного розформування його колективу та до ліквідації ВАТ «Над­вір­нян­ський лісокомбінат».

На жаль, нинішнє керівництво підприємств «Сорбез-Надвір­на», «Промламінат», «Інтерплит», «Курортний комплекс «Яремче» проігнорувало і забуло працівників, акціонерів і ветеранів, які своєю багаторічною працею створили лісокомбінат… Гадаємо, що мусить настати неминуче роз­слідування цієї кримінальної при­ватизації. Чомусь коштів цих новостворених підприємств не вистачає на будівництво житла для його працівників, будинків культури, медзакладів, допомогу в розбудові церков та на матеріальну допомогу і згадку про ветеранів лісокомбінату – його акціонерів. Раніше ж усе робилось в інтересах людей-трудівників…

Хоча із запізненням надсилаємо привітання з Днем працівника лісу, Вам, колишнім працівникам Надвірнянського лісокомбінату. Зокрема, вітаємо багатолітніх його працівників: сім`ї Каралаша І. Д. із Бистриці, Мельника І. М. із Зеленої, Сидорука В. Д. із Пнів`я, І. І. Добоша зі Стримби, Борняка Д. М., Пліщука Б. Д., Пушкаря Я. Я., О. Г. Заведюка із Надвірної, багаторічного директора підпри­ємст­ва Лінінського Р. Д. та усіх жителів району, які мають стосунок до лісу та Надвірнянського лісокомбінату.

Зичимо Вам усім міцного здоров’я, довгих років життя, надій, сил і наснаги не бути байдужими до подій навколо ВАТ «Надвір­нянський лісокомбінат».

За дорученням ветеранів та акціонерів ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат»

Ярослав ЛЕСЮК,

акціонер, голова ініціативної групи акціонерів ВАТ «Надвір­нянський лісокомбінат», голова громадсько-політичної ради Надвірнянщини.