Газета по-надвірнянськи
 

Надихнув княжий Львів

18 жовтня 2011, 15:17 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 484 переглядів

Студенти груп П-21 (кер. Климович А. С,) та П-31 (кер. Свягла В. Ф.) разом із працівниками Надвірнянського коледжу відвідали казкове місто, місто скам`янілих легенд і міфів, місто князів, ремісників і купців, місто різьблених левів і кованих брам, місто славної історії – Львів.

Історичний куточок древнього міста – Пагорб слави випромінює обличчя надвірнянських студентів

Перша згадка про Львів міститься в Галицько-Волинському літописі під 1256 роком. Легенда твердить, що князь Данило, повертаючись із сином Левом з походу, облюбував одну гору, на якій вирішив збудувати місто на честь свого відважного сина, який відзначився в поході.

Високий замок – так називається найвища гора, що здіймається над Львовом. Саме цю гору в ХІІ ст. пригледіли галицькі князі для спорудження тут однієї з фортець для захисту своєї держави від загарбників. Гору зі спорудженим замком назвали Княжою. На ній розташувалось основне ядро міста – дитинець, а нижче, біля підніж­жя гори, півколом тяглися місто з передмістями. Центром Львова, збудованого Данилом Галицьким, була площа, яка нині називається Старий Ринок. Про розміри тодіш­нього Львова свідчать численні церкви, розташовані на широкому просторі. В документах згадуються храми Миколая, Іоанна Хрестителя, Онуфрія, П`ятниці, Воскресіння, Федора, Варвари, Преображення, Введення, Іоанна Богослова, а також три вір­менські храми. Деякі з них були кам`яні, однак більшість – дерев`яні. В далечині, як окрема фортеця, на горі височів храм і монастир Святого Юра.

Майже сто років давньоруське місто Львів стояло непорушно. Але в 1340 році воно зазнало нападу польського короля Казимира ІІІ, було пограбоване і зруйноване. Поль­ський історик ХV ст. Ян Длугом писав, що король забрав собі знайдені в замку цінні скарби, які належали галицьким князям – золото, срібло, діаманти, дві корони, шатро і княжий трон, прикрашений дорогоцінним камінням. Яким був замок – можна лише здогадуватись, адже час зберіг тільки описи та виконані на їх основі графічні зображення.

Серце міста – Площа Ринок. Шість століть історія Львова нерозривно пов`язана з цією порівняно невеликою, майже квадратною площею. Теперішнього розташування ринок набув із другої половини ХІV ст., коли після литовського нападу в 1353 році місто перебудували за принципом типового містобудування західної Європи, з центром – прямокутною площею розміром 140х130 метрів. На цій площі знаходиться 45 будинків – унікальний музей під відкритим небом, наглядна історія середньовічного Львова. Центром Львівської площі Ринок стала ратуша. Як цент­ральна частина міста, ринок був місцем багатьох визначних подій: тут приймали численні почесті польські королі. 1410 року до Львова привезли 52 прапори військ Тевтонського ордену, захоплені під Грюнвальдом. На Ринку їх кинули в болото – за давнім звичаєм переможців. Ринок був центром революційних подій під час Весни народів 1848-го. Тут, 1 листопада 1918 року, проголошено створення Західноукраїнської Народної Республіки. Тоді ж на ниніш­ній ратуші вперше замайорів блакитно-жовтий національний прапор. 8 листопада Українська Національна Рада призначила перший уряд Української держави – Тимчасовий Державний Секрета­ріат. Головою Секретаріату та Секретарем фінансів став Кость Левицький. 10 листопада 1918 р. Уряд склав присягу. Тоді ж прийнято назву нової держави – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Президентом ЗУНР став голова Української Національної Ради Євген Петрушевич, який багато років був членом Австрійського парламенту. На жаль, ЗУНР проіснувала недовго. Внаслідок польсько-української війни 1918-1919 рр. ЗУНР зазнала поразки і Львів знову опинився у складі Польщі.

Головна магістраль міста – проспект Свободи. Центр міста перенесений сюди у другій половині ХІХ ст. Тут знаходиться одна з найяскравіших споруд в Україні – театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької, споруджений у 1900 році архітектором З. Горголевським. Пишна будівля театру інтригує скульптурно-живописною насиченістю і є однією із кращих в Європі.

Прикладом поєднання архітектури та скульптури є Львівський Національний уні­верситет ім. Івана Франка. Перед пілонами входів бачимо дві великі алегоричні композиції скульптора Т. Ригера: зліва – «Освіта», справа – «Пра­ця». Вгорі на атику – ще одна група Т. Ригера – «Опікунчий дух старовини».

Перлина старої львівської архітектури – греко-католицький кафедральний Собор Святого Юра. І хоч монастир тут знаходився ще з княжих часів, нинішнього вигляду храм набув у 1761-1774 роках. У плані Собор нагадує грецький хрест. Цікавою особливістю є те, що розташування цього унікального храму зорієнтоване не на схід, а на захід. Інтер`єр Собору вражає простотою і логічністю. У ньому вдало поєднуються чудова архітектура, скульптура та майстерно виконані деталі декору. У підземній частині Собору знаходяться саркофаги кардинала Сембратовича, митрополитів Шептицького, Сліпого, владики Стернюка.

Історико-архітектурні пам`ятки у Львові можна знайти і на кладовищах. Личаків­ський цвинтар – один із най­більших та найвідоміших у Європі. Розташований він на мальовничому узгір`ї та оповитий буйною зеленню, яка стала гарною оправою для каплиці, гробівців і надгроб­ків, більшість з яких має пластичну й архітектурну цін­ність. Чимало похованих тут були геніальними людьми. Тут знаходяться могили Івана Франка, Маркіяна Шашкевиче, Володимира Барвінського, Соломії Крушельницької, Володимира Івасюка та ін. Ці та інші могили вирізняються оригінальністю композиційного вирішення і художнім виконанням. На цьому цвинтарі є могили і наших уславлених земляків-письменників: Марійки Підгірянки з Білих Ослав, Юрія Шкрумеляка з Ланчина, Василя Левицького з Красної.

Сьогодні Львів – одне з найбільших міст України (з населенням понад 800 тисяч чоловік), найважливіший культурний, політичний, науковий та економічний центр західного регіону України. У місті знаходиться понад 2 тисячі історичних, архітектурних та культурних пам`яток, а його центральна частина оголошена історико-архітектурним заповідником і внесена до «Списку світової культурної спадщини» ЮНЕСКО. Чарівна архітектура, елітарне мистецтво, щира гостин­ність мешканців міста – усе це характеризує сучасний Львів.

У черговий раз відвідавши Львів, мені прийшла думка: наші попередники залишили нам у спадок місто-музей, а що ми залишимо нашим нащадкам? Сірі, невиразні будинки, занедбані площі і сквери, захаращені річки і водойми? Чи не варто нашій владі, архітекторам, будівельникам створювати оригінальні ар­хітектурні ансамблі, зводити будинки і прикрашати їх відповідним орнаментом, скульптурами, внутрішній інтер`єр оздоблювати різноманітними розписами, колонами, щоб це залишилося не на роки, а на століття. Нам необхідно зробити все для того, щоб надати нашим населеним пунктам привабливих європейських рис, щоб вони стали паломництвом для туристів.

Василь РАВЛЮК,

викладач-методист Надвірнянського коледжу НТУ, член Національної спілки журналістів України.

Від редакції.

Публікуємо цей останній матеріал Василя Равлюка за його життя як данину пам`яті про нього, про його слово, про його дух товариськості, приязні і пошанівку. Мав багато творчих задумів, реалізувати які, на превеликий жаль, не судилось. 20 серпня цього року він відійшов у вічність.

 

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!