Нафтовидобутку у Надвірнянщині не 150, а 240 років

Ім`я Я. М. Драбини добре відоме жителям Надвірнянщини. Досвідчений фахівець тривалий період працював у нафтогазовидобувній галузі краю. Понад 30 років – головний геолог НГВУ «Надвірнанафтогаз». Нині – пенсіонер. У переддень Дня працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Ярослав Драбина запропонував редакції «Народної Волі» свою версію початку видобутку нафти в Надвірнянському нафтопромисловому районі.

Нафта на території Прикарпаття відома з давніх часів. Адже ще в сиву давнину виявлені численні виходи наф­ти на поверхню землі. Називали її ропа, олія скельна, поркура. Використовували її жителі як мастило для змазування осей коліс у возах, для лікування людей і тварин, як засіб, що охороняв метали від ржавіння, нама­га­лися використовувати як рідину для освітлення.

Для широкого використання нафти з метою освітлення проводили її дестиляцію. У 1853 році Львівський аптекар Гнат Лукасевич у лабораторії одержав дистилат із нафти, який назвали новою камфіною, а Львівський бляхар Адам Братковський зробив бляшану лампу, якою освітили шпиталь у Львові. Таким чином, нафта стала сировиною для отримання освітлювального дистилату, що сприяло розвиткові нафтової промисловості на Прикарпатті. Надалі застосування наф­топродуктів розширюють. Їх використовують у медицині, на транспорті, у техніці, як паливо.

На території Надвірнянського нафтопромислового району відкрито ряд нафтових і газових родовищ, котрі екс­плуатують ще й досі. 1971-го у с. Слобода Рунгурська Коломийського ра­йону Івано-Франківської області при поглибленні соляної шахти на глибині 25 м раптово з`явилось «чорне масло» (це була нафта). Уже до 1775 р. звідти видобували до 1 тонни нафти на добу, що й стало початком промислового видобутку нафти не тільки в Галичині, але й в Україні.

Після цього настав період копання шахт (копанок) для видобування нафти. У 1775 році нафтоносили сім шахт глибиною від 25 до 70 метрів загальною продуктивністю 150 тонн у рік. Видобували нафту примітивним «колодязьним» способом, черпаючи її відрами і витягуючи мотузками (линвами).

У 1875-му тут проведено перше буріння з допомогою дерев`яних штанг. Глибина свердловин досягала 25-75 м, а дебіти коливались у широкому діапазоні, іноді досягали 200 т за добу. Однак, дуже швидко дебіт знижувався. Наявність нафти у Слободі зумовила бу­дівництво кількох дистиляційних установок – дві у Ко­ломиї, три – у Сопові, одна – у Печеніжині, одна – у Рунгурах, а в 1883 році у Печеніжині побудовано найбільший нафтопереробний завод у Галичині, який став третім за потуж­ністю в Європі. Максимальний видобуток нафти – 25 тис. тонн досягнув 1885-го і Слобода Рунгурська стала найбільшим промислом на Прикарпатті. У 1886 р. збудували залізничну лінію Печеніжин-Коломия та нафтопровід Слобода Рунгурська-Печеніжин.

Перед війною в 1941 р. в експлуатації перебувало тільки 50 свердловин, котрі давали 16 тонн нафти за добу. 1944-го при відступі мадярів промисел знищили і далі не відновлювали, хоча пробували. 1956-го Львів­ська геолого-пошукова контора трес­ту «Укрнафтогазрозвідка» провела структурно-пошукове буріння, однак, промислових нафтопроявлень не зафіксували. На початку 60-их років минулого століття Надвір­нян­ська контора буріння пробурила тут ще 5 свердловин глибиною близько 3000 метрів, але позитивного результату не отримали.

У 60-их роках ХІХ ст. з`являються перші нафтові колодязі у с. Пасічна, а з 1897 року розпочинається розбурювання Битківської площі. Перша свердловина виявилася сухою, а промислову продукцію отримали з другої свердловини в 1899 р. Це і послужило основою для подальшого розбурювання родовища та видобутку нафти. Максимальний видобуток зафіксували в 1913 році – 36760 тонн із 26 свердловин. Копальні належали, як правило, зарубіжним фірмам – англій­ській «Домброва», французькій «Фран­ко-Польоне», поль­ській «Олей Скальни». Однак, видобуток нафти почав знижуватись, а другий підйом настав у 1925 році, коли із 66 свердловин видобули 42260 тонн нафти. Але і в цьому періоді видобуток нафти падає, і вже в 1938-му становить 25100 тонн із 160 свердловин, а в 1945-му – 16370 тонн.

Після Другої світової вій­ни активі­зували розвідувальне буріння на глибші горизонти. Це принесло зримі результати. У 1951 р. із свердловини № 256 отримали дебіт нафти 22,9 тонн за добу з нової структури «глибинної складки». Пробурив свердловину майстер Худак В. Ю. із смт. Битків. Уже через сім років пробурили 18 розвідувальних свердловин, що дало можливість підрахувати запаси наф­ти і газу та приступити до експлуата­ційного буріння. Цього ж, 1958-го, створено нафтопромислове управлін­ня «Надвірнанафта» (нині НГВУ «Надвірнанафтогаз»), котре широко розгорнуло геолого-розвідувальні роботи. Свердловиною № 385 нижче наф­тового покладу «Складки Глибинна» відкрито також газоконденсатний поклад.

Експлуатаційне буріння на нафту проводили високими темпами і вже у 1962 році досягнуто максимальний видобуток – 526,5 тис. тонн із 63 свердловин, а в цілому по родовищу видобуток нафти склав 533 тис. тонн. Але знову почав падати дебіт свердловин, щорічно їх вводили в експлуатацію 10-12. Одночасно із розбурюванням Битківського родовища, яке вважалося найбільшим, надвірнянські буровики розпочали пошук нових родовищ, а вже у 1963 р. відкрили Гвіздське та Пнівське родовища нафти, а далі – Довбушансько-Бистрицьке, Південно-Гвіздське, Монастирчанське, Микуличинське нафтогазоконденсатні родовища.

Калуська експедиція глибокого буріння Міністерства геології України відкрила і розвідала та передала для освоєння й експлуатації НГВУ «Надвірнанафтогаз» газоконденсатні родовища Космач і Росільня, газове – Славецьке та три нафтові родовища – Луквинське, Рудавецьке та Лопушнянське. Нові родовища – невеликі за запасами нафти, тому не вдалось наростити ви­добуток нафти. Та вже в 1974-1989 роках стабілізували видобуток нафти на рівні 250-240 тис. тонн. Тривав спад недовго, бо за рахунок газоконденсатних родовищ вдалося підняти видобуток природного газу майже до 1,5 млрд. м3 за рахунок чого НГВУ «Надвірнанафтогаз» стало рентабельним під­приємством і не підлягало ліквідації.

У 60-их роках минулого століття НГВУ «Надвірнанафтогаз» активно розпочало зводити об`єкти житлового та соціально-культурного призначення у Надвірній. Виросло мікромістечко на вул. Руднєва, куди переселились жителі Биткова, котрі проживали в аварійних будинках. Збудовано середню школу, адміністративний корпус, реконструйовано стадіон «Нафтовик», клуб і т. д.

Для зменшення темпів падіння видобутку нафти проведено ряд геолого-технічних заходів, уперше в колишньому Радянському Союзі впроваджено підтримання пластового тиску в нафтовому пласті за рахунок природного перепуску газу із газового покладу. За рахунок цього додатково видобуто близько 1 млн. тонн нафти.

За останні два десятиліття значно скоротили кошти на розвідку та бу­рін­ня нових свердловин, у результаті чого не відкрито ні одного родовища нафти й газу, а їх видобуток різко знизився у кратному розмірі, хоча тепер в експлуатації знаходиться півтора десятка родовищ нафти і газу. Надвірнянський нафтопромисловий ра­йон є найперспективнішим на заході України. Тут можна відкрити високопродуктивні родовища нафти і газу, тільки необхідно значно збільшити виділення коштів на розвідку та пошуки нових родовищ.

Ярослав ДРАБИНА,

головний геолог НГВУ «Надвірнанафтогаз» у 1959-1990 рр.