Василь Виннюк багато вміє, бо дуже любить життя і вважає його прекрасним

Василь Виннюк у «сузір`ї» своїх відзнак

Мабуть немає в Надвірній дорослої людини, котра б не знала цього чудового, привітного, трудолюбивого, життєрадісного, енергійного зі спортивною статурою чоловіка. Нелегкою та тернистою склалася спортивна доля Василя Прокоповича Виннюка. Та він не ображається на неї. Бо спорт – це  його життя.

З цією цікавою, неординарною людиною знайомий давно. Та близько поспілкувався з ним у кабінеті редакції, куди Василь Виннюк завітав із великою горсткою спортивних нагород. Відомий у минулому спортсмен, тренер, учитель, голова Надвірнянської районної організації Товариства сприяння обороні України.

Василь Прокопович приніс у редакційний кабінет більше сотні грамот, кубків, дипломів, посвідчень, нагрудних знаків, з гордістю розповідав про гучні перемоги, особисті рекорди на різноманітних змаганнях, турнірах. Свого часу показував вагомі результати в легкій атлетиці, військово-прикладних видах спорту, ГПО, вільній боротьбі. Судив змагання різних рангів. Він кандидат у майстри спорту з автораллі, суддя Республіканської та Всесоюзної категорій, володар почесного знака ТСО України, адже більше піввіку працював у районних організаціях ДТСААФ, Товаристві СОУ. Тривалий час очолював їх, керуючи водночас спортивно-технічним клубом.

Він – активний і понині. Член ревізійної комісії ТСО України, почесний голова районної організації ТСОУ. Свій багатющий досвід передає молодим, талановитим, завзятим. Ось і тепер запросили його в спортивно-технічний клуб навчати групу мотоциклістів. Як твердить Василь Виннюк, у минулому трудився викладачем автомобільної справи. Має 20 тисяч випускників-автомобілістів-мотоциклістів, яких належно готували на курсах у районних ­організаціях ДТСААФ та ТСОУ.

Свій шлях у спортивне життя Василь Виннюк розпочав ще у Групі тодішніх радянських військ у Німеччині на змаганнях із гімнастики, де посів третє призове місце. Виборював перші і другі місця дещо пізніше, про що свідчать відзнаки командування Групи військ у Німеччині. Вартісним для нього сьогодні є і Диплом за перше місце в особисто-командному чемпіонаті Івано-Франківщини з автораллі (ІІ клас автомобілів), Дипломи за відмінне суддівство чемпіонату СРСР з військово-прикладного багатоборства у Каунасі, Алма-Аті, Фрунзе, Джизаку. Є і дещо свіжіші нагороди від голови ОДА Михайла Вишиванюка та голови обласної ради Зіновія Митника за вагомий особистий внесок у здійснення військово-патріотичного виховання допризовної і призовної молоді, а інші – від ТСО України за підготовку кадрів робітничих професій для народного господарства, проведення військово-патріотичної роботи, розвиток технічних і прикладних видів спорту.

Почесна Грамота Верховної Ради Української РСР за активну роботу з військово-патріотичного виховання молоді також багато про що свідчить. Василь Виннюк дорожить нею не менше.

Його визнання підсумовують праця, ентузіазм, тренування. Лишень дещо ображений Василь Прокопович від того, що цьогоріч його вперше за багато літ не запросили на святкування Дня фізкультури і спорту. Цю людину варто шанувати і запрошувати на такі урочистості, де збираються кращі спортсмени Надвірнянщини. Йому є про що розповісти, дати урок спорту і життя, поспілкуватися з однодумцями. Він – гордість району, адже в молоді роки примножував його славу, авторитет на стадіонах, спортивних майданчиках, авто-, мотокросах, привозив нагороди найвищого гатунку. І понині пам`ятає прізвища спортсменів, які з ним виступали упродовж багатьох років, а розвиткові і популяризації у районі спорту віддали найкращі роки свого життя.

Буквально днями його скарбничку нагород поповнила ще одна відзнака – Почесна грамота голови ОДА Михайла Вишиванюка як почесному голові Надвірнянської районної організації Товариства сприяння обороні України за сумлінну працю на ниві військово-патріотичного виховання підростаючого покоління та з нагоди 20-річчя ТСОУ.

…Чи не щодня ви цього невисокого на зріст 75-літнього мужчину зустрінете і в центрі Надвірної, чи десь на околиці – і весь час він у русі. Своєю спортивною худорлявою статурою доказує, що можна і в такі літа й осені залишатись молодим душею і серцем і випромінювати доброту, щирість і приязнь. Його енергійність, елегантність і завзятість лише красить як Людину, людину славного імені і роду микуличинського, загартованого спортом і життям. Чом не позаздрити (але щиро), йому нинішнім юнакам, котрі не завжди у буденному перепутті обирають вірний орієнтир, і зацікавитись цією особистістю і багато чого у неї навчитись, перейняти, запозичити, випробувати на собі і – стати Людиною.

Микола ПИТЛЮК

«Народна Воля»

Світлина Назарія ГРИДЖУКА