Газета по-надвірнянськи
 

Якщо виселення боржника – примусове

24 жовтня 2011, 11:20 | Рубрика: Закон Версія для друку Версія для друку 508 переглядів

У процесі виконання державною виконавчою службою судових рі­шень досить частим явищем є виникнення конфліктів між учасниками виконавчого провадження (державним виконавцем, стягувачем, боржником): з  одного боку – такі проти­річчя виникають через невідповідність норм чинного законодавства, а з другого – ухилення бор­ж­­ника від виконання своїх обов’язків. Часті неузгодження, суперечки виникають при виконан­ні рішень по спорах у житлових правовідносинах, зокрема, при виселенні боржника та вселенні стягувача.

Виконання рішення про виселення боржника провадять лише у разі, якщо боржником воно не виконано в установлений державним виконавцем строк. Примусове виконання рішення про виселення боржника здійснює державний виконавець не пізніше 60 робочих днів з моменту невиконання боржником рішення про його виселення в установлений державним виконавцем строк.

Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні даній особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають лише особи, які визначені у виконавчому документі. Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Відсут­ність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання рішення. Виселення здійснюють у присутності понятих за сприянням органів внут­рішніх справ із обов’язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опи­­су майна вручають під розписку боржникові. Державний виконавець у необхідних випадках забезпечує в установленому порядку зберігання майна боржника, але не більше як три роки, з покладенням понесених вит­рат на боржника. Піс­ля завершення трирічного строку невитребуване майно реалізовують у порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна. Якщо виконання рішення здійснюють за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов’язаний провести опис майна та зазначити його вартість. Описане майно передають на відповідальне зберігання особі, яка державним виконавцем призначена охоронцем майна. Майно видає боржникові державний виконавець на підставі акта після сплати ним витрат на його збереження. Якщо боржник відмовляється сплатити витрати за зберігання майна, їх компенсують за рахунок реалізації частини майна боржника.

Положеннями ст. 79 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішення про вселення стягувача.

Після одержання виконавчого документа про вселення стягувача державний виконавець встановлює строк для добровільного його виконання боржником. У разі добровільного виконання рі­шення про вселення стягувач і боржник підписують акт, який передають державному виконавцеві. У разі невиконання такого рішення вселення – примусове. Воно полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, вказане у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення. У разі, якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, до нього застосовують штрафні санкції, передбачені ст. 87 цього Закону, та вселення здій­с­нюють у присутності по­нятих, із залученням працівників органів внут­рішніх справ. Державний виконавець складає акт, який підписують особи, котрі брали участь у виконанні.

У випадку подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У цьому випадку державний виконавець має право повторно провести примусове вселення стягувача та застосувати до боржника подвійні штрафні санкції. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не провадиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача у цьому випадку вирішують у судовому порядку.

Боржники при проведенні таких дій посилаються на норми ст.  41 Конституції України, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним; ст. 47 Конституції – кожен має право на житло. Так, зазначені норми є незаперечними і вказані права є гарантовані Основним Законом держави, але будь-яке право породжує певний обов’язок. Відповідно до ст. 124 Конституції, судові рішення ухвалюють суди іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Виконавче провадження є завершальною стадією судочинства і державні виконавці здійснюють виконавчі дії в межах наданих їм повноважень, і лише у порядок і спосіб, визначені Законом.

Петро ЖОЛОБЧУК,

головний державний виконавець відділу ДВС Надвірнянського райуправління юстиції.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!