Пам’яті вченого мовознавця Василя Дем’янчука

(до 115-річчя з дня народження)

Працівники центральної районної бібліотеки підготували і провели годину крає­знавства «Вчений мовознавець, патріот»,  присвячену 115-ій річниці з дня народження нашого краянина.

Про життєвий і творчий шлях Василя Дем’янчука розповіла Раїса Грушецька. Бібліотекарі Н. Берчак, Н. Мартинюк прочитали вірші про рідну мову А. Кримського, Т. Шевченка, Н. Чира, І. Яцури.

Народився Василь Дем’янчук 13 січня 1897 р. у Надвірній у трудовій родині. Батько Климентій Дем’янчук працював на цегельні. Малий Василько навчався у початковій школі, відтак – у Станиславівській гімназії, яку закінчив у 1915 році. 1918-го переїхав до Києва і вступив на історико-філологічний факультет університету, після закінчення якого продовжив навчання в аспірантурі при кафедрі історії української мови. Молодого вченого залучили до роботи у комісії Академії Наук. Спочатку працює в ній секретарем, потім – науковим співробітником історико-філологічного відділу.

Після закінчення аспірантури у 1927-му під керів­ництвом академіка Агатангела Кримського захистив дисертацію на тему «Морфологія українських грамот 14-го і першої половини 15-го віку» на вчений ступінь кандидата наук. Василь Дем’янчук читав лекції з української мови та порівняльної граматики слов’янських мов студентам Київського університету. Разом з А.Кримським уклав «Хрестоматію з пам’ятників староукраїнщини ХІ-XVIII вв» (1922 р.). Найцінніші праці вченого присвячені історії української мови, літератури, морфології, орфографії «До правопису слов’янських прізвищ», «Гнат (Ватрослав) Ягич» (1924), «Бібліографічний огляд української діалектології за 1914-1927 роки», «До характеристики гуцульського говору». Всього побачили світ 12 наукових праць Василя Дем’янчука – ерудованого фахівця, який добре знав німецьку, французьку і всі слов’янські мови.

Через два роки після захисту дисертації восени 1929-го його заарештували органи НКВС і звинуватили в участі у діяльності «Спілки визволення України». Покарання відбував на Соловках на загальних роботах лісозаготівлі, а згодом відбув 5 років таборів у Карелії на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу. У 1933-му дружина Василя Марія Дем’янчук-Гайдамака разом із 9-місячним сином Ігорем приїхала до чоловіка на постійне проживання до Медвежогорська. Після повернення з ув’язнення Василя Дем’янчука знову арештували, а 28 листопада 1938-го разом із великою групою вчених (200 чоловік) його розстріляли як «ворога народу».

Жителі Надвірної не забули про свого славного земляка. Його іменем названо одну з вулиць міста, де й донині проживає родина видатного мовознавця. Під час масового заходу читачі переглянули книжкову виставку «Зодчий рідного слова».

Раїса ГРУШЕЦЬКА,

завідувач відділу краєзнавчої літератури центральної районної бібліотеки.