2 лютого – Всесвітній день водно-болотних угідь

«Болота – це молодість Землі».

(французький вчений Поль Валері)

2 лютого 1971 р. у м. Рамсар (Іран) підписана Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція). Це перший глобальний міжнародний договір, присвячений одному типу екосистем. Учасниками Конвенції сьогодні є 158 держав світу, серед них і Україна. Вперше Всесвітній день водно-болотних угідь відзначали у 1997 році.

Відповідно до статей Конвенції: водно-болотні угіддя – це райони боліт, фенів, торф’яних угідь або водоймищ – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких при відпливі не перевищує шести метрів; водоплавні птахи – це птахи, екологічно пов’язані з водно-болотними угіддями.

Усі без винятку водно-болотні угіддя – це складні екологічні системи, які дуже чутливі до будь-якого втручання з боку людини. Вони мають велике як природне, так і соціокультурне значення. У планетарному аспекті важливе екологічне значення мають висока акумулятивна і продуктивна здатність водно-болотних угідь, їх сполучна функція між суходільними та водними типами екосистем.

Виключне екологічне значення водно-болотні угіддя мають як: місця перебування для 2/3 усіх видів рослин і тварин; ділянки продукування біомаси та кисню, природні резервуари та фільтри очищення води.

33 водно-болотних угіддя України загальною площею 744,651 тис. га входять до переліку територій, які охороняють згідно із Рамсарською конвенцією. Така шана водно-болотним угіддям приділяється тому, що вони забезпечують людство важливими послугами – водокористуванням, оздоровленням, паливними та харчовими ресурсами.

Світлана ЛАХВА,

Людмила КРАВЧУК,

працівники сектора екологічної освіти природного заповідника «Горгани».