Небезпека туберкульозу

Туберкульоз займає особливе місце серед соціальних і медичних проблем людства. Небезпека сучасної епідемії сухот полягає в тому, що можна заразитися збудником, який стійкий до протитуберкульозних препаратів. Є випадки поєднання туберкульозу з ВІЛ-інфекцією та СНІДом.

Туберкульоз – інфекційне захворювання з хронічним перебігом та здатністю до рецидивів (повторних захворювань). У хворого на туберкульоз є такі прояви захворювання: постійна слабкість, швидка втомлюваність, тривала лихоманка, (частіше у межах 37-37,5оС), нічна пітливість, тривалий кашель протягом трьох тижнів і більше, задишка, кровохаркання. Збудники туберкульозу мають високу стійкість до впливу різних факторів.

Основним шляхом зараження є повітряно-крапельний, далі – харчовий і контактний. Особливо небезпечним є хворий на туберкульоз, який перебуває у великому колективі (на роботі, у навчальних закладах, гуртожитках). Найчастіше на цю недугу можуть захворіти люди, які тривалий час знаходяться в контакті з хворим на активний туберкульоз, а також діти (підлітки), які хворіють на хронічні і рецидивуючі захворювання – постпростудні хвороби, бронхіти, цукровий діабет, курці, хвороби носоглотки.

Основний метод виявлення туберкульозу у дітей – щорічне проведення проби Манту. У дорослих основним методом виявлення туберкульозу є профілактична флюорографія один раз у два роки, починаючи із 15 років життя. Особи з підвищеним ризиком захворювання обстежуються один раз у рік. Обов`язковому флюорографічному обстеженню підлягають особи, які кашляють три тижні, які були в контакті з хворим на туберкульоз, а також члени сім`ї, в якій народжується дитина, та породілля. При виявленні туберкульозу, хворого направляють до фтизіатра, який лікує його стаціонарно або амбулаторно, та обстежує членів сім`ї. При дотриманні правильного лікування хворий виліковується.

Михайло ЯВОРСЬКИЙ,

лікар-фтизіатр центральної районної лікарні.