Живить духовне слово Блаженного Симеона Лукача

Та груднева подія у Надвірній з нагоди презентації книжки про життя славетної, проте мало ще відомої кожному християнинові людини Симеона Лукача, і донині хвилює серця краян.

Книга Блаженного Мученика Симеона Лукача «Через терни – до зірок» побачила світ в івано-франківському видавництві «Нова Зоря». Такий захід відбувся завдяки благословенню і присутності на ньому Правлячого Архиєрея Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ єпископа Миколи Сімкайла, отця і редактора газети «Нова Зоря» Ігоря Пелехатого за підтримки відділу культури і туризму РДА.

Цього дня у районному будинку культури лунала молитва, звучало благословенне християнське слово і щирість з вуст Ігоря Пелехатого, котрий не лише подав ідею про створення такої книжки, а й збирав матеріали, досліджуючи життя Симеона Лукача, та упорядкував видання. За його словами, духовний подвиг Блаженного Симеона став провідною зорею для священиків та вірних УГКЦ у підпіллі, осяяв шлях нашій Церкві-страдниці при її виході на волю та надалі залишається яскравим зразком служіння Христові. Саме у Надвірній 26 жовтня 1949 року на тодішній вулиці 1 Травня (тепер Гетьмана Мазепи, 104) його заарештували органи держбезпеки і звідси почався страдницький шлях Блаженного, позначений двома тюремними ув`язненнями аж до мученицької смерті у 1964-му.

Владика Миколай Сімкайло (у центрі) з отцями-деканами Богданом Іванюком та Іваном Качанюком і племінниками Блаженного Симеона Мирославом та Михайлом Лукачами

На презентації виступили отці-мітрати, декани УГКЦ: Ланчинський – Іван Бойко та Надвірнянський – Григорій Сімкайло. Отець Іван Бойко знав Блаженного Симеона ще за життя, а отець Григорій Сімкайло розповів, що мощі Блаженного перебувають у Прокатедральному Соборі Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Надвірній. Про Марію Ментинську із Лісної Тарновиці – сестру Симеона розповів отець-декан Тисменичанський Іван Качанюк. Вона свого часу за Польщі очолювала сільську «Просвіту», а в часи підпілля Греко-Католицької церкви благословила Івана Качанюка на священичий шлях. Добре слово про Блаженного та його книгу мовили голова районної ради Василь Попович і Михайло Лукач – племінник по дідові Миколі, рідному братові Симеона. Промовці вказували на унікальні риси характеру Блаженного Симеона – глибокий молитовний дух, фундаментальні богословські знання, мужність і безстрашність у визнанні католицької віри. Він був справжнім світочем УГКЦ упродовж усього ХХ ст., а тому Блаженний Папа Іван Павло ІІ відзначив його гідність, прилучивши до лику Блаженних Священномучеників Святої Вселенської Церкви.

Слово о. Ігоря Пелехатого та Ольги Багрійчук і спів хору «Вервиця» – данина пам`яті Блаженного Симеона

Гармонійно прикрасили презентацію своїми піснями хор церкви Воздвиження Чесного Хреста (кер. Надія Мацьків), молодіжний хор «Феліціо» (кер. Наталія Байдак) і хор «Вервиця» (кер. Олеся Борищак). Про прибрану сцену подбали «союзянки» А. Срібна і А. Зузанська. А в цілому про організацію заходу поклопоталася заступник начальника відділу культури і туризму РДА, очільниця надвірнянських «союзянок» Ольга Багрійчук.

Про страдницький шлях Блаженного слуги Божого Симеона Лукача розповідала документальна фотовиставка Михайла Лукача.

І найновіша вістка. 13 січня, у переддень великого празника Обрізання Господнього та Святого Василія Великого, на парафію Святих великомучеників апостолів Петра і Павла, що на присілку Ластівці села Старуні Солотвинського деканату УГКЦ, перенесено частинку мощей Блаженного священномученика Симеона Лукача. Село Старуня є рідною землею для Блаженного Симеона – тут він народився, тут як священик служив у часи підпілля, тут і помер. За старанням місцевого пароха отця Ярослава Середюка та всієї парафіяльної спільноти частинку мощей Блаженного священномученика із Архікатедрального собору м. Івано-Франківська перенесено у його рідне село для прилюдного вшанування. Цю місію виконав від імені Преосвященного Архієпископа і Митрополита Володимира Війтишина отець Йосафат Бойко ВС.

Галина МАМЧУК,

учениця Надвірнянського ліцею.

Світлини Михайла ЛУКАЧА.