П’ятнадцять років громадяни України працюють за кордоном без будь-якої юридичної підтримки української влади, а чиновники продовжують вивчати «феномен української діаспори».
Михайло ПЕТРУНЯК,
член президії Української всесвітньої координаційної ради, член Світового конгресу українців, заступник голови Міжнародного громадського об’єднання «Четверта хвиля» (представник від Європи), офіційний представник Торгово-промислової палати України в Іспанії, головний редактор газети «Європейський українець».
За сприянням Михайла Петруняка іспанський інвестор Луїс Міґель Ромеро Війяфранка провів ділові переговори з головою ОДА Михайлом Вишиванюком
———————————————
На базі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу за підтримки Івано-Франківської ОДА нещодавно відбувся науково-практичний семінар «Заробітчани Івано-Франківщини – минуле і сьогодення». Фінансувати захід на таку важливу і наболілу тему Міністерство культури України так і не спромоглося.
Учасники заходу – представники обласної та Івано-Франківської міської влади, науковці з Києва, Львова, Чернівців, народні депутати, колишні заробітчани, журналісти.
Відкрив семінар голова Української Всесвітньої Координаційної ради, народний депутат України декількох скликань Михайло Ратушний. Він зазначив: – Українська трудова міграція сконцентрувала у собі потужний інтелектуальний та фінансовий потенціал. Спрямувати його на розвиток власної держави можливо лише в результаті зусиль влади, громадськості, церкви.
Мовилося про негативні наслідки українського заробітчанства. Серед них – руйнування родин, проблеми психологічного характеру, правова та фінансова незахищеність мігрантів. Виступили: заступник голови ОДА Роман Іваницький, голова обласної ради Олександр Сич, член Президії УВКР Євген Гірник, заступник Івано-Франківського міського голови Михайло Верес.
Михайло Петруняк зауважив, що їхня організація вже розробила Концепцію підтримки заробітчан, котрі повертаються додому, а також Концепцію створення регіональної агенції, яка залучила б заробітчан та діаспору до співпраці із Прикарпаттям.
У Європі працює понад два з половиною мільйони українців
Нині Михайло Петруняк – знову гість «Народної Волі».
– Пане Михайле, як у нинішніх умовах намагаєтеся відстоювати інтереси українських трудових мігрантів?
– Нещодавно на моє прохання до Іспанії приїжджали представники Української Всесвітньої Координаційної ради. Серед них був і керівник департаменту по роботі з українцями за кордоном Володимир Яценківський.
Також до Мадриду з’їхалися керівники українських громад у Європі, відбулися гострі дискусії, обговорювали найважливіші для українських заробітчан питання.
Ми створили в Європі при УВКР комісію українських трудових мігрантів, котрі є громадянами України, яка взяла на себе місію згуртувати українців Європи і має намір стати містком, а якщо потрібно – рушійною силою та контролером для української влади й українських чиновників, котрі відповідають за цей напрямок роботи. Мені довірили очолити соціально-правничий напрямок комісії. І як спеціаліст у цьому напрямку можу стверджувати, що наші чиновники біжать за поїздом, який уже рушив!
15 років громадяни України працюють за кордоном без будь-якої юридичної підтримки української влади, а чиновники продовжують вивчати «феномен української діаспори». Ми не діаспора, ми громадяни України!
Тільки торік ми нарешті домоглися, що Україна підписала з Іспанією договір про соціальне забезпечення, або, як він правильно називається, «Про врегулювання міграційних потоків». А нещодавно в Іспанії визнали українське посвідчення водія. За це ми боролися вісім років!
– Потік заробітчан з Івано-Франківщини не міліє…
– Ви не повірите, але їхнє число дедалі зростає.
Практично немає майже жодної сім’ї на Прикарпатті, з якої хтось не працював колись чи нині не працює, або планує поїхати на заробітки.
Втрата роботи, бажання придбати житло, машину, неспроможність розрахуватися із боргами чи оплатити навчання своїх дітей – це основні причини трудової міграції. Проблеми розпочинаються із відкриття візи, відтак – пошук роботи і намагання офіційно влаштуватися за кордоном. Уже перетнувши кордон, люди зустрічаються із величезними проблемами – вони покинуті напризволяще, не мають ніякої підтримки, ні захисту.
І навіть, знайшовши роботу, люди часто-густо стають жертвами недобросовісних чиновників – як за кордоном, так і на своїй рідній землі.
Я впевнений, що коли українська влада просила кредити, вона гарантувала їх повернення, включаючи й такі потужні вливання у фінансову систему України, як грошові перекази українців, прикарпатців у т. ч. Тому я не поспішав би говорити, що Східна Україна годує Західну. Чомусь Івано-Франківщина за основними показниками зайняла одне із провідних місць серед регіонів України в 2011 році. Звичайно, велика заслуга в цьому голови ОДА Михайла Вишиванюка, який, на мою думку, як господарник, а останніми роками і як політик-дипломат, міг би повністю справитися із посадою прем’єр-міністра України, але, на жаль, а для прикарпатців на щастя, він керує господаркою області. Тому справді є надія, що робочих місць тут побільшає. Фактично на сьогодні Михайло Васильович чи не єдиний обласний керівник, який чітко знає проблему заробітчан і по-державницьки підходить до неї. У нас уже відбулися предметні зустрічі, і я переконаний, що заробітчани із Прикарпаття мають у його особі хорошого лобіста своїх інтересів на державному рівні.
Демократія демократією, а своя сорочка ближча до тіла
– Є випадки, що українці повертаються додому?
– Так. Повертаються, але аби зрозуміти, що повертатися нема куди. Гроші, які вони заробили, вже давно витрачені, пенсій не заробили, здоров’я втратили. Єдина дорога – назад, в Європу, бо там хоч якась соціальна підтримка. Щоправда, нині, в час кризи, уряди країн дбають більше про своїх громадян, тому питання про подвійні стандарти в Європі знову актуальне. Демократія демократією, а своя сорочка ближча до тіла…
– Із Вашої ініціативи створене обласне товариство трудових мігрантів та членів їхніх родин. Чим нині живуть «Лелеки»?
– До створення «Лелек» не існувало ні громадської, ні державної структури, яка б переймалася проблемами заробітчан.
…Нині ми беремо новий старт. Ми усвідомили, що ніхто, крім нас самих, нічого не зробить. З нашої ініціативи створено громадську раду при Кабінеті Міністрів України. Але знову спрацював український парадокс – до створеної ради трудових мігрантів не ввійшов ніхто із заробітчан, ніхто, хто б знав законодавство тих країн, де є українці.
Навіть на парламентських слуханнях щодо питання українців за кордоном, яких за різними підрахунками є близько семи мільйонів, виступали майже самі чиновники.
Трудові мігранти братимуть участь у парламентських виборах
– Над чим працюватимете уже найближчим часом?
– Обласне Товариство «Лелеки» запрошує до об’єднання всіх тих, кому не байдужа доля сотень тисяч наших родичів та друзів. Ми зуміли налагодити діалог з обласною владою. Уже створена комісія, яка співпрацюватиме з трудовими мігрантами з Івано-Франківщини. І сприятимуть їй у цьому «Лелеки».
Нарешті, нас почули і сподіваємось, що зможемо зробити те, чого не робилося 20 років.
Хочу звернути увагу, що трудові мігранти обов’язково братимуть участь у виборах до Верховної Ради. Я ініціював, щоб мої колеги з усіх країн Європи балотувалися кожен у своєму виборчому окрузі як мажоритарник чи підтримав того кандидата, який підпише угоду про лобіювання та захист прав громадян України, котрі змушені працювати за кордоном.
Запрошуємо до створення районних та сільських осередків товариства «Лелеки».
…Ми створили концепцію інвестиційної агенції для області із залученням українців, які працюють за кордоном та центру з обслуговування трудових мігрантів, а також членів їхніх родин. А це – практично все Прикарпаття. Я знаю, що Михайло Вишиванюк підтримує нашу ідею. Плануємо в серпні організувати Конгрес, а також разом із ПНУ ім. В. Стефаника організувати зустріч випускників, котрі роз’їхалися по світу.
Наша мета – зберегти Україну. Я впевнений, на цих виборах ми маємо голосувати за незалежність України. І робити все для того, щоб не вийшло так, як колись після виборів сказав Іван Франко, бо частина галичан повірила запроданцям і купилася за гроші та подачки, – «половину галичан я люблю, половину – ненавиджу»…
Прикарпатці мають вибрати господарників і професіоналів, а не тих, хто купує їх за кілограм гречки! Тоді Прикарпаття дійсно буде писанковим! І тоді всі лелеки прилетять до рідного краю назавжди.
На початку квітня в Івано-Франківську відбудеться обласна конференція товариства трудових мігрантів та членів їхніх родин «Лелеки».
Свої побажання та рекомендації, а також інформацію про бажання створити осередки просимо надсилати на електронну пошту lelekynovi.if@rambler.ru чи зателефонувати за номером (067)656-57-92.
Наш кор.
Версія для друку
1,190 переглядів
