Осанна тобі, мій коледже!

Дзвінкий дзвоник скликає студентів до аудиторії, де, мов у вуликах, кипить, вирує студентське життя. Промайне декілька хвилин, увійде викладач – і зазвучить симфонія уроку.

Мене із самісінького дитинства приваблювала професія вчителя. Так добре розсадити ляльок і щось їм розповідати, а потім виставляти у журналі оцінки. Здавалося, що це так просто. Але коли пішла до школи, то побачила, який нелегкий учительський хліб.

Пригадую один цікавий епізод зі свого життя. Позаминулого року під час святкування свого дня народження серед моїх друзів виникла дискусія щодо майбутньої професії. Кожен намагався довести, що обраний ним фах – найвагоміший. Хтось вихваляв юристів, хтось економістів, лікарів, дипломатів, але ніхто, навіть, словом не обмовився про вчителів. І тут моя мама, вчителька початкових класів, таємничо усміхаючись, не втрималась: «А чи не хотів би хтось із вас навчати дітей?». Ніхто з моїх друзів не захотів жити на вчительську зарплату, нікого не спокушали стоси зошитів із чужими помилками, ну і, як мовиться, це ж світу білого доведеться не бачити, бо школа вимагає від людини чи не всього її життя.

Та ми не переконали мою маму. Вислухавши всіх уважно, вона промовила: «А мені подобається моє життя, бо у ньому є діти. Є сміх моїх учнів, їхнє перешіптування, їхнє мовчання… Саме вони диктують мені лінію поведінки й тон розмов, примушуючи бути то суворою, то м’якою, то співчутливою, то непохитною… І як можна жити без цього?».

Матусині слова запали глибоко в душу, і коли настав час обирати професію, я без жодних сумнівів вирішила продовжити справу неньки. Вступила до Коломийського педагогічного коледжу, випускницею якого була і найрідніша мені людина.

Ось уже другий рік я – студентка цього навчального закладу. Вдячна долі, що здобуваю освіту саме у цьому коледжі. Переконалася, як добре ставляться до студентів науково-педагогічні працівники та співробітники і які знання вони передають нам. Наполеглива праця викладачів, педагогічний хист уже який рік тримають високий рівень у наданні освітніх послуг серед аналогічних закладів Прикарпаття.

Висловлюю свою безмежну вдячність усім викладачам за створені гідні умови та незабутні роки навчання, бажаю нових творчих ідей, нових перспектив, сміливих рішень, успіхів й удачі, а коледжу – процвітання, творчого, педагогічного, наукового та іміджевого розвою. І вірю – так буде!

Наталія МИКИТИН,

студентка Коломийського педагогічного коледжу.